Говоримо та пишемо правильно

Розробка уроку

Урок № 7.

Орфографічно – пунктуаційний практикум (основні пунктограми у простому реченні)

Мета: удосконалювати орфографічну і пунктуаційну грамотність одинадцятикласників; розвивати навички самоконтролю; виховувати поважливе ставлення до культури мовлення.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань, умінь і навичок.

Хід уроку

I. Мотиваційно-організаційний етап

1.Словникова робота

-Згрупуйте слова: в одну колонку — на правопис голосних, у другу — на правопис приголосних. Поясніть їх написання.

Кожух, терплячий, гримливий, оббігати, розрісся, прикрасити, прекрасний, тижневик, туристський, звечора, безшумний.

2.Зорово-слуховий диктант

-Організуйте самоперевірку речення. Поясніть розділові знаки. Перша гама розтулялась повільно, як долоня, випускаючи на волю щось живе й дивно гарне; звуки були ніжні, легких пастельних тонів — вальс Грибоєдова (3a Н. Окалітенко).

ІІ. Формулювання теми, мети і завдань уроку (за участі учнів)

ІІІ. Основний зміст уроку

1.Тренувальні вправи

-Поясніть правопис виділених слів і постановку розділових знаків у кінці речень та в середині.

СВІТЛО — СИЛА!

Колись, дуже давно, люди освітлювали свої житла багаттям. Накладуть купку дров, розпалять їх од кресала — і відганяють від себе морок. А разом з ним — і страх. Бо кожної миті з таємничої темряви міг вихопитися й напасти страшний хижий звір. От люди й боронили свій спокій на стоянках багаттям. Воно допомагало їм готувати їжу, гріло, світило, звеселяло.

А потім людина навчилася користуватися каганцем із лою. Згодом з’являється і свічка з того ж лою чи воску. Нарешті на освітлення пішла стихійно добута з підземелля нафта, з якої ще пізніше навчилися виділяти гас. Аж по всьому тому, після гасової лампи та гасових ліхтарів підсліпуватих, з’являється, нарешті, справжнє чудо — світло — електрична лампочка!

Нелегким і довгим був шлях людини до здобуття такого, як тепер, освітлення жител, заводів, фабрик, вулиць, майданів, сіл...

Та, як і колись, на світанку людської історії, сьогоднішнє світло служить людині не тільки як засіб, що перемагає темряву. Воно є силою, до того ж чи не найбільшою і не наймогутнішою силою в розумному змаганні людини з природою (3 журналу).

-Випишіть зі словника іншомовних слів 10-20 слів, у написанні яких ви могли б припуститися помилок.

2.Творчі роботи

Вправа «Орфографічна хвилина»
Визначити орфограми, вказати буквені й небуквені, записати у співвідношенні до видів орфограмта пояснити їх.
Весна(1), пливе(2), косьба(3), український(4), беззмістовний(5), прірва(6), прекрасний(7), прикраса(8), жовтогарячий(9), яскраво-бірюзовий(10), Чумацький Шлях(11), сузір'я(12).

Вправа «Юний редактор»
Ус..ний, компос..ний, зліс..ний, облас..ний, студен..ський, балас..ний, хвас..нути, совіс..ний, парламен..ський, кіс..лявий, хворос..няк, віс..ник.

Вправа«Пунктуаційний практикум»

Записати речення. Пояснити орфограми в словах та основні пунктограми. Зробити повний синтаксичний розбір речення.

Рідна мова – це все: невід'ємна частка Батьківщини, і голос народу, і чарівний інструмент. На його звуки відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі.

Вправа «Творче конструювання»

-Складіть речення, в яких подані слова були б то підметами, то звертаннями.

Вітчизна, народ, земля, зоря.

-Складіть речення, де подані слова були б то вставними, то членами речення.

Здається, кажуть, видно, зрозуміло.

IV. Узагальнювально-систематизувальний етап

Фронтальна бесіда

1. Назвіть орфограми на правопис голосних та приголосних.

2. Наведіть приклади на правопис м’якого знака, апострофа, прописної літери.

3. Перелічіть правила, коли ставиться тире між підметом і присудком, наведіть приклади.

4. Які розділові знаки ставлять хіри однорідних членах речення, при прямій мові? Наведіть приклади.

5. Коли в безсполучниковому складному реченні ставиться тире, двокрапка? Наведіть приклади.

V. Підсумково-коригувальний етап

Самоаналіз і самокорекція

-Подумайте, над чим ще слід працювати коленому із вас, щоб удосконалити власну правописну грамотність.

V. Домашнє завдання

Повторити актуальні для вас орфографічні та пунктуаційні правила, дібрати до них приклади.

Урок розвитку мовлення

Урок № 10

РМ.Контрольний письмовий твір на морально-етичну тему.

Мета:перевірити рівень володіння учнями вмінням писати твір на задану тему,добираючи мовнізасоби, характерні для відповідного стилю і типумовлення; з’ясувати рівень сформованості загальних текстотворчих умінь, рівень орфографічної і пунктуаційної грамотності; розвивати увагу, пам’ять,писемне мовлення, удосконалювати навичкисамостійної роботи;виховувати повагу до загальнолюдських моральних цінностей, формувати високі моральні риси.

Тип уроку:урок розвитку зв’язного мовлення.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ.

ІІ.ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧНІВ ЗТЕМОЮ,МЕТОЮ І ЗАВДАННЯМИ УРОКУ.ІІІ. ПІДГОТОВКА ДО РОБОТИ НАД ТВОРОМ.

1.Повідомлення теми контрольного твору.

2.З'ясування значення бажаних для тексту твору слів, що містяться в пасивному словнику учнів.

3.Визначення головної думки майбутнього твору.

4.Ознайомлення з порадами щодо написання твору-роздуму.

Поради щодо написання твору-роздуму:

•дотримуйтеся будови тексту-роздуму (теза, аргументи, висновок);

•чітко викладіть тезу, яку треба довести;

•восновнійчастинінаведітьдва-трипереконливідокази,якінайкращеаргументуватимуть ваші міркування (приклади з художньої літератури, історичніфакти, випадки з життя);

•наводячиприкладизлітератури,непереказуйтезмістхудожніхтворів,недавайте повну характеристику образів;

•сформулюйте висновок, який випливає з аргументів;

•пишіть конкретно, уникайте розгорнутого викладу міркувань, непідкріплених фактичним матеріалом;

•уживайте граматичні конструкції, слова, речення, у написанні яких ви впевнені;

•пишіть чітко й розбірливо.

5.Робота з пам’яткою «Як складати твори на морально-етичну тему в
публіцистичному стилі»

ПАМ'ЯТКА «Як складати твори на морально-етичну тему в публіцистичному стилі»

1.Продумати тему твору та його зміст.

2.Опрацювати необхідну літературу.

3.Визначити основну думку твору.

4.Продумати послідовність твору-роздуму, дотримуючись його композиційних

особливостей (вступ, основна частина, висновок).

5.Самостійно скласти план висловлювання.

6.Вибрати стиль викладу.

7.Під час написання твору необхідно дбати про розкриття його теми.

8.Бути уважними до вживання мовних засобів у творі.

9.Викладення матеріалу обов'язково потрібно ілюструвати прикладами.

10.Відтворити твір спочатку подумки, а потім — у писемній формі.

Самостійне складання плану твору «Що таке зрада?».

Орієнтовний план

І. Одвічна проблема зради. ІІ. Зрада – це порушення вірності.

1. Зрада Батьківщини. 2.Зрада людини. 3.Причини зради. 4.Людина, яка не зрадить.

III.Давайте жити без зради.

IV.САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ НАД ТВОРОМ.

1.Підготовка чорнового варіанту твору.

2.Редагування виконаної роботи.

3.Переписування учнями твору начисто.

V.ПІДСУМОК УРОКУ. VI.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Дописати твір.

Цикл уроків для класів з ВИКЛАДАННЯм російською мовою

Урок № 15

Точність мовлення як оптимальне слововживання, вибір мовних засобів. Умови досягнення точності мовлення.

Мета: навчити учнів з особливостями використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні: правилами написання та введення у текст синонімів, паронімів та омонімів; розвивати вміння знаходити в тексті синоніми, пароніми, омоніми та доречно використовувати їх у професійному мовленні; користуватися словниками, редагувати тексти; виховувати інтерес до вивчення української мови за професійним спілкуванням; виховувати культуру мовлення.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

ІІ.Мотивація навчання

1.Вступне слово вчителя

2.Контроль знань та умінь. Завдання

Запишіть фразеологізми. Визначте, до якої групи вони належать.

Гаряча голова – ;

Язик заплітається – ;

Очі не бачили – ;

Оком не моргнути – ;

Язик до Києва доведе – ;

Кров псувати – ;

Пальці знати – ;

Замилювати очі – ;

Як корова язиком злизала – ;

3.Експрес-опитування

- Що таке фразеологізми?

- Якого походження даний термін?

- На які типи поділяються фразеологізми?

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основний зміст роботи

1.Інтерактивна вправа «Інтерв’ювання»

Запитання

– Які основні вимоги до мовлення?

– Що таке точність і доречність та доцільність мовлення.

Підсумки

Мовленнєва культура медичного працівника великою мірою залежність від його зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення.

правильність – відповідає нормам літературним нормам;

змістовність – глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання; докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

послідовність – логічність та лаконічність думки;

багатство – використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникання невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

точність – залежить від глибини знань та ерудиції медпрацівника, а також від активного словникового запасу. Виражаючи свою думку, слід добирати слова, які найбільше відповідають висловлюваному змісту;

виразність – слід виділити найважливіші місця свого висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення;

доречність та зацікавленість, яка залежить насамперед від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій хворого. При цьому треба уникати того, що могла б уразити, викликати роздратування, викликати роздратування у співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення медика визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий етикет.

1. Слово вчителя

Від того, настільки правильно і доречно дібрані слова, залежить точність і виразність мовлення медичного працівника. Як нам відомо, що одне й те саме поняття «говорити» може бути передане кількома словами: говорити, казати, мовити, розмовляти, балакати, гомоніти.

Запитання

- Як називаються такі слова?

Синоніми – це грецький термін, що в перекладі означає однойменний – це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

найуживаніше і стилістично нейтральне слово синонімічного ряду називають домінантою: дбати – піклуватися, турбуватися, непокоїтися, хвилюватися, тривожитися.

Семантичні (відмінками у значенні): давній – старий, колишній, древній, стародавній, старовинний;

Стилістичні (стилістичними відтінками у значенні): говорити – мовити, пророчити, верзти

1.Завдання

Розглянути слово хворобливий і хворовитий

Запис речення

Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка і сина (О.Довженко).

Хворобливий найчастіше вживається, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком хвороби:

Хворобливий вираз очей …

Хворобливе марення…

2.Завдання

Ввести дані словосполучення у речення.

Запис речення

Мати любила свою дитину без міри, без тями, якоюсь хворобливою, нервовою любов’ю (І.Нечуй-Левицький)

Хворовитий – у розмовній мові вживається для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової.

Бліде, хворовите лице; немічна та хворовита людина

Ввести словосполучення у речення.

3.Завдання

Згуртуйте слова в синонімічні пари. Скласти з ними речення.

Витривалий, своєрідний, стійкий, повноцінний, вразливий, оригінальний, чуттєвий, нормальний.

4.Завдання

Підберіть синоніми до виділених слів.

Імунологія позбавила людство багатьох інфекційних захворювань сьогодні ця наука переживає період бурхливого розвитку.

Лімфоцити мандрують майже по всіх тканинах організму. Дозрівання плазматичних клітин та виділення гамма-глобуліну – завершальний етап імунного процесу.

5.Завдання

Підберіть синоніми до поданих слів. Скласти з ними речення.

Душевність –

Вилікувати –

Апробувати –

Ампутувати –

Запитання

-Які слова називаються паронімами?

Пароніми – слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою.

Грецький термін: para – поблизу, поруч і onyma - ім’я

6.Завдання

З’ясувати лексичне значення медичних термінів

Апендикс – апендицит;

Апендикс – це червоподібний відросток сліпої кишки людини: здоровий апендикс

Апендицит – це запалення апендикса: хронічний апендицит;

Хворіти на апендицит.

З підкресленими словосполученнями скласти речення.

7.Завдання.

З’ясувати лексичне значення медичних термінів.

В’язи – м’язи.

В’язи – шийні хребці, задня частина шиї: міцні в’язи, сильні в’язи.

М’язи (м’яз) – тканина живого організму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху частин тіла:

Сильні м’язи

Треновані м’язи

М’язи живота, ноги, руки.

8.Завдання.

З’ясувати лексичне значення медичних термінів

Кривавий – кровний – кров’яний;

Кривавий – залитий кров’ю, пов’язаний з пролиттям крові, жорстокий.

Кривава помста;

Криваві мозолі

Кровний – який має спільних предків:

Кровний брат;

Кровна рідня;

Кров’яний – який міститься в крові або виник із крові:

Кров’яна плазма;

Кров’яне русло;

Кров’яний тиск.

9.Завдання

З’ясувати лексичне значення медичних термінів

Їда – їжа

Їда - споживання їжі: їда повільна, швидка, всухом’ятку;

Їжа – харчі: їжа багата, різноманітна, рослинна, суха, пісна.

10.Завдання

Виправити помилки.

Лікарське містечко (лікарняне)

Лікарський режим (лікарняний режим)

Лікарські рослини (лікарські)

Лікарські препарати (лікарські)

Лікарняний ефект (лікувальний)

Лікарняна фізкультура (лікувальна)

Запитання

-Які слова називаються омонімами?

Омоніми – це грецький термін, що в перекладі homos означає однаковий, і onyma , що означає ім’я – це слова, однакові за звучанням, але різні за значенням.

Омонімія- це звуковий збіг різних за значенням слів або їхніх форм.

лексичні –виникають внаслідок звукового збігу різних слів;

граматичні –являють собою випадковий збіг

у звучанні форм різних слів.

омографи	омофони

11.Завдання

Скласти речення з виділеними словами-омонімами.

Три – три Мила –мила Рак – рак Послід – послід Річ – річ Поперек – поперк

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання

Скласти словничок омонімів та паронімів. Ввести їх у речення.

Урок № 16

Точність у використанні лексичних засобів мови (синонімів, омонімів, паронімів, багатозначних слів, слів іншомовного походження, професіоналізмів, архаїзмів, неологізмів, фразеологізмів) у різних стилях (поглиблене повторення).

Мета: ознайомити з особливостями використання багатозначних слів, синонімів, паронімів, омонімів у професійному мовленні, вчити знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників; виховувати інтерес до вивчення та збагачення медичної лексики, розуміння краси українського слова.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1.Запитання до експрес - опитування:

- Що таке лексика?

- Який розділ мови вивчає лексику?

- Які слова називаються однозначними? Наведіть приклади.

- Які слова називаються багатозначними? Наведіть приклади.

- Яке лексичне значення слова називається прямим? Наведіть приклади.

- Яке лексичне значення слова називається непрямим? Наведіть приклади.

- Які слова називаються омонімами?

- Які слова називаються синонімами?

2.Перевірка домашнього завдання

ІІ.Мотивація навчання

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основний зміст роботи

1.Слово вчителя. Слова, які мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними. Однозначними найчастіше бувають терміни, назви конкретних предметів, власні назви: око, печінка, нирка, залоза, волосся, халат, карієс, катар..

Слова, які можуть уживатися у різних значеннях, називаються багатозначними . Це мовне явище має назву полісемія.

Наприклад: квилити. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати. 2.Жалібно кричати (переважно про птахів).

Синоніми (від грецького Synonymos – однойменний) – це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

Здебільшого слова – синоніми об’єднуються в певний синонімічний ряд. Найуживаніше і стилістично нейтральне слово синонімічного ряду називають домінантою. Так у синонімічному ряду дбати, піклуватися, турбуватися, непокоїтися, хвилюватися, тривожитися, найуживанішим і стилістично нейтральним є слово дбати.

Синоніми відрізняються один від одного або семантичними (значеннєвими), або стилістичними відтінками. У зв’язку з цим синоніми поділяються на семантичні та стилістичні.

Семантичні синоніми відрізняються один від одного відтінками у значенні:

давній – старий, колишній, древній, стародавній, старовинний.

Названі слова близькі за значеннями, але кожне з них має свій смисловий відтінок.

Завдання 1. Скласти словосполучення з поданими словами.

Давній … ( звичай );

Старий … (лікар );

Колишній… (пацієнт );

Древні… (слов’яни);

Стародавня… (історія )

Стародавні… (ікони).

Стилістичні синоніми – слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками й емоційним забарвленням:

Говорити – мовити - пророчити – верзти.

Завдання 2. Підібрати синоніми до слова байдужість, вдача.

Байдужість – прохолодність, неуважність, безпристрасність, знеохочення, апатія, індиферентність.

Вдача – характер, природа, натура, норов.

Завдання 3. Інтерактивна вправа " Незакінчене речення.."

Синоніми забезпечують можливість медичному працівнику…

( якнайточніше висловити свою думку, дають змогу уникнути повторення тих самих або спільнокореневих слів, сприяють точності і образності висловлювання).

V. Закріплення навчального матеріалу

1.Слово вчителя.

Бувають випадки, коли слова є синонімами тільки тоді, коли вжиті в прямому значенні. Тоді вони можуть виступати в однакових контекстах. Наприклад.

Хворобливий і хворовитий.

Хворобливий у прямому значенні найчастіше вживається, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком хвороби:

Хворобливий вираз очей; хворобливе марення.

Увагу Тараса привернули його великі строгі очі й жовтуватий, хворобливий колір обличчя (О.Іваненко).

Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка і сина. (О.Довженко).

У переносному значенні хворобливий означає ненормальний, з відхиленням від норми. Здебільшого в такому значенні слово передає відхилення від норми в бік збільшення, виражає надмірність почуттів чи риси характеру.

Наприклад: хворобливе честолюбство, хвороблива любов (тобто надмірна).

Мати любила свою одиницю без міри, без тями, якоюсь хворобливою, нервовою любов’ю . (І.Нечуй-Левицький).

Хворовитий у розмовній мові вживається для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової: бліде хворовите лице, немічна та хворовита людина.

У переносному значенні слово хворовитий не вживається.

Завдання 1. ( робота студентів в парах). Скласти діалог професійного змісту, використовуючи подані пари слів.

Хворобливий – хворовитий

Слово вчителя.

Пароніми (від грецького para- поблизу, поруч, і onymz – ім’я ) – слова подібні між собою за звучаннями і частково за будовою.

Багатир (багач) - богатир (силач);

бережливий (ощадний, економний) – бережний (який уміє берегти що-небудь);

дружний (згуртований, одностайний) – дружній ( доброзичливий, прихильний );

контакт (діловий зв’язок ) – контракт (письмова угода).

Є максимальні пароніми і мінімальні. Максимальні пароніми відрізняються один від одного лише одним звуком: досвід – дослід – досвіт; кленок – клинок.

Завдання 2. Дати відповідь на запитання.

Інтерактивна вправа " Незакінчене речення".

Знати лексичне значення паронімів медикам дуже важливо, щоб досягти…

(точності слововживання й уникнути лексичних помилок). Для цього слід користуватися словником паронімів.

Слово вчителя.

Звернемо увагу на слова: дискваліфікація – декваліфікація.

Дискваліфікація – це оголошення когось не гідним або не здатним виконувати певну роботу чи обов’язки через професійну непідготовленість.

Декваліфікація – це втрата особою фахових знань, через що вона стає неспроможною виконувати свою роботу чи обов’язки .

Подразнення – роздратування.

Подразнення – термін фізіологічний, що означає два поняття. Насамперед – це вплив якогось чинника чи речовини на організм або на окремий орган, тканини, клітини, внаслідок чого виникають біль, свербіж, запалення або якась інша специфічна реакція.

І.П.Павлов та його співробітники показали, що процес збудження в корі великих півкуль головного мозку розвивається залежно від сили подразника („Медичний вісник”).

Подразнення також означає стан запалення, почервоніння внаслідок дії на шкіру або слизову оболонку якихось чинників.

За останні дні подразнення на руці хворого зменшилося.

Роздратування – це стан гострого нервового збудження, почуття гніву, невдоволення, досади.

Отже, коли йдеться про фізіологічні процеси, неправильно вживати слово „роздратування”, треба „подразнення”.

Інтелект-пара (теоретики).

Від багатозначних слів відрізняють омоніми (від грецького pomos - однаковий і onyma – ім’я) – слова, які мають однакове звучання і написання, але зовсім різні значення. Омоніми поділяються на дві групи:

- лексичні (повні), які збігаються у всіх своїх формах;

- лексичні (неповні), серед них розрізняють омофони, омоформи, омографи.

Омофони – це слова, які вимовляються однаково, але мають різні значення і написання.

Гончар – гончар;

Роман – роман;

Час мине – знайти мене;

Пресувати папір – присувати стіл;

Заселяти будинок – засилити нитку в голку.

Омоформи – слова, що збігаються лише в одній або кількох формах. Здебільшого вони належать до різних частин мови. Наприклад:

Думи мої, думи

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, -

Де ж мені вас діти.

Т.Шевченко.

У першому випадку діти – іменник у Н.в.мн., у другому – дієслово в неозначеній формі.

Мила дівчина – мила вікна;

Ходи, Грицю, до роботи - він знає всі ходи і виходи;

Дати перцю – всі дати не можливо запам’ятати.

Омографи – це слова, що пишуться однаково, але мають різне звучання і значення.

Мала щастя – малà дитина;

Високий нàсип - насúп насіння;

Довгі кóси – косú траву

Виконання практичних завдань.

Завдання (І- в)

Складіть 3 речення зі словом горіти в таких значеннях:

1. знищуватися вогнем.
2. перен. Червоніти від припливу крові.
3. перен. Пройматися сильними почуттями, віддаватися чому-небудь.

Завдання (ІІ- в)

Складіть 3 речення зі словом зелений у таких значеннях:

1. Один із семи кольорів спектру: колір свіжої трави, листя.
2. Недостиглий, недозрілий.
3. перн, розм. Недосвідчений через свою молодість, не зрілий, не сформований.

Завдання (ІІІ – в)

Складіть 3 речення зі словом глухий у таких значеннях:

1. Позбавлений слуху або який погано чує.
2. Віддалений від культурних центрів, відсталий.
3. перен. Який нечуйно ставиться до людей; байдужий.

Завдання

Згуртуйте слова в синонімічні пари. Складіть із ними словосполучення.

Витривалий, своєрідний, стійкий, повноцінний, вразливий, оригінальний, чуттєвий, нормальний.

Завдання.

Згуртуйте слова в синонімічні ряди. Виділіть домінанту в кожному з них.

Одержувати, наступний, діставати, піклуватися, здобувати , дбати, сподіватися, турбуватися, подальший, щастити, таланити, везти, поразка, сміливий, удар, відчайдушний, обов’язково, енергійний, неодмінно, завзятий, конче, безсумнівно, отримати.

Завдання

Пояснити лексичне значення наведених паронімів. З кожним з них скласти речення.

Гамувати – тамувати.

Кривавий – кровний – кров’яний.

Лікарняний – лікарський – лікарський – лікувальний.

Пітний – потовий.

Шкірний – шкіряний

1. Гамувати – послаблювати, зменшувати вияв чого-небудь; заспокоювати, втихомирювати:

гамувати стукіт серця; гамувати хвилювання. Тамувати -зупиняти,

стримувати плин, рух чого-небудь, не давати чому-небудь виявитися

повною мірою: тамувати кров, біль, кашель, плач, сміх, стогін, страх, подих,

справу.

2. Кривавий – кровний – кров’яний. Кривавий – залитий кров’ю, пов’язаний з пролиттям крові, жорстокий. Кривава земля, кривава помста, криваві мозолі. Кровний – який має спільних предків: кровний брат, кровна рідня. Кров’яний – який міститься в крові або виник із крові: кров’яна плазма, кров’яне русло, кров’яний тиск.

3. Лікарський – лікарський – лікарський. Лікарняний – який стосується лікарні: лікарняне містечко, заклад, одяг, режим; лікарняний лист – документ, що засвідчує право робітника або службовця на тимчасове звільнення від роботи. Лікарський – який стосується лікаря і його діяльності, іноді - лікування: лікарська діяльність, праця, обхід, консультація, етика, таємниця. Лікарський - який стосується ліків: лікарські рослини, препарати. Лікувальний - який пов’язаний з лікуванням, використовується для лікування: лікувальний режим, ефект, харчування, фізкультура.

4. Пітний – потовий. Пітний - укритий потом, спітнілий: пітне тіло, лоб, голова, рука, шия. Потовий – пов’язаний з виділенням поту: потові виділення, потові залози.

5. Шкірний – шкіряний. Шкірний – який стосується шкіри – зовнішнього покриву людини і тварини, пов’язаний з хворобами шкіри: шкірні рецептори, шкірні захворювання. Шкіряний – виготовлення зі шкіри, оздоблення шкірою: шкіряний футляр, шкіряна промисловість.

Завдання.

Пояснити лексичне значення наведених омонімів. З кожними із них складіть речення.

Брак і брак;

Стан і стан;

Череда і череда;

Вид і вид.

Брак – нестача чогось, відсутність кого-, чого-небудь.

Брак – продукція або товар низької якості, покидьки, вибірки.

Вид – те саме, що обличчя: вигляд, образ, подоба, врода, лик.

Вид – частина місцевості, яку видно; краєвид, вигляд.

Вид – окрема галузь роботи, заняття, різновид в ряді предметів, явищ.

Вид – підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду. Елегія – вид лірики.

Вид –граматична категорія дієслова: доконаний вид, недоконаний вид.

Стан – тулуб, корпус людини, талія, перехват, пояс.

Стан – місце тимчасового розташування, стоянка, табір.

Стан – військо, воююча сторона.

Стан – обставини, умови, в яких хто-небудь перебуває, існує, ситуація.

Стан – машина або система машин для обробки металу під тиском; пристрій в молотарці, комбайні.

Череда – вид однорічних трав’яних рослин родини одноцвітних, що використовуються в медицині.

Череда - гурт свійських тварин, які утримуються, пасуться разом; стадо.

Завдання.

Підібрати синоніми до виділених слів.

Імунологія позбавила людство багатьох інфекційних захворювань. Сьогодні ця наука переживає період бурхливого розвитку.

Лімфоцити мандрують майже по всіх тканинах організму. Дозрівання плазматичних клітин та виділення гаммаглобуліну – завершальний етап імунного процесу.

Завдання.

Підберіть означення до поданих слів:

Їда – яка? (повільна, швидка, всухом’ятку).

Їжа – яка? (багата, різноманітна, рослинна, суха, пісна).

В’язи – які? (міцні, сильні).

М’язи - які? (сильні, треновані).

Завдання.

Розв’язування тестових завдань.

Тест 1.

З’ясуйте, яке із значень слова "косий" є переносним:

А. недружелюбний, недовірливий, який виражає неприязнь;

Б. розташований похило до горизонтальної площини, непрямий;

В. який іде під кутом до головного напряму, розташований по діагоналі;

Г. з неоднаковим спрямуванням зіниць очей.

Тест 2.

Укажіть, у якому рядку знаходиться слово, що не є синонімом до "говорити":

А. ректи, видавлювати, спалахувати;

Б. казати, подейкувати, цідити;

В. промовляти, рубати, цвенькати;

Г. мовити, лопотати, шипіти.

Тест 3.

Укажіть, у якому рядку подані не пароніми:

А. замок – замок;

Б. грунтовий – ґрунтовний;

В. дружний – дружній;

Г. ефективний– ефектний.

Тест 4.

У кожному рядку вилучи зайве слово.

А. ненаситність, ненажерливість, пожерливість;

Б. засмучувати, прикро вражати, завдавати болю;

В. очник, очний лікар, окуліст;

Г. повідомлення, сповіщання, втручання.

Мовна гра " Коректор".

Знайдіть помилку у виборі слова, підберіть правильне слово.

1.Терміново подзвонити (терміново зателефонувати)

2.Трудівники лікарні (працівники)

3. Приймати участь ( брати)

4. На протязі тижня ( протягом)

5. Піднести квіти (вручити)

6. Відкривати двері (відчиняти ).

7 Перевертати сторінки (перегортати)

8. Розкривати зошити ( розгортати)

VІ. Підведення підсумків заняття.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Скласти речення із словами-паронімами:

Апендикс – апендицит.

Стрес – струс.

Лікувати – лічити.

Чуйний – чутливий.

1. Підібрати синоніми до фразеологізмів:

Бити байдики.

Діймати до печінок.

Зробити великі очі.

Море по коліна.

Вивчити контекст.

Урок № 17

Вживання слів у властивому їм значенні. Попередження лексичних помилок в усному і писемному мовленні. РМ. Підготовка до контрольного усного твору.

Мета: користуючись інтерактивними формами роботи, учити дітей аналізувати свої помилки, розвивати вміння опрацьовувати їх, систематизувати знання з ключових орфографічних і пунктуаційних тем, лексики й стилістики; удосконалювати текстотворчі вміння та навички, розвивати мислення, усне мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, формувати моральні переконання, українську ментальність.

збагачувати мовлення учнів, прищеплювати навички оперування мовознавчою термінологією.

Тип уроку.комбінований.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда

-Які типи помилок вам відомі?

2.Перевірка домашнього завдання

ІІ.Мотивація навчання

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основний зміст роботи

Слово вчителя.

Визначимо склад суду:

Суддя – пан Знак Оклику, прокурор – пан Знак Питання, захисник позивача – Пан Правопис, позивачі – пани Префікси, пан Апостроф, пан Місцевий Відмінок, пані Кома, секретар – пані Крапка.

Перелік лексичних помилок

Уміння знайти і кваліфікувати помилку повинно доповнюватися її аналізом. Пропонуємо таку послідовність роботи над лексичними помилками.

2.3. Аналіз лексичних помилок.

1.З абзацузаписати речення (групу речень) з виправленою лексичною помилкою, однією рискою підкреслити правильно дібране слово (слова).

2.З абзацувказати порядковий номер лексичної помилки і її назву.

3.З абзацузаписати лексичне значення помилково дібраного слова з ілюстрацією його вживання, де підкреслити це слово, а також тлумачення правильно використаного слова з прикладом сполучуваності, де теж підкреслити це слово. Вказати умовне скорочення джерела, з якого вибрано тлумачення, зазначити, якщо є, номер тома, а також сторінку.

4. Пропустивши рядок, записати з абзацу, якщо є, наступне речення, у якому допущено лексичну помилку.

З Р А З О К

1.Гасловогнище, йдогорялонебо на заході.

2. 8 – Уживання багатозначного слова з однорідними членами речення.

3. Догоряти – 1. Закінчувати горіти; горіти до кінця, до певної межі:В печідогоряютьякісь опилки.

2. перен. Переставати світитися, втрачати яскравість:На заходідогоряланіжна несмілива заграва(СУМ, ІІ, с. 342).

Гаснути – 1. Переставати горіти, світити:В оселі, мов сам по собі,гаснекаганчик(СУМ, ІІ, 39).

Аналіз помилок.

Секретарсуду: Прошу встати, суд іде. Прошу сідати.

Суддя: слухається справа щодо позову орфограм і пунктограм до Помилок, що закралися в їх написання.

Секретар суду: Слово для оголошення позову надається прокурору панові Знаку Питання.

Прокурор: На ім’я Верховного Суду країни Граматики надійшов позов від її громадян – орфограм і пунктограм – проти порушників чинного правописного законодавства. Ось його зміст: «Ми, орфограми і пунктограми, звертаємося до Верховного Суду країни Граматики і благаємо захисту й порятунку від лютих ворогів Граматики, які вже давно знущаються з нас. Серед учинених злодіянь найтяжчими слід вважати такі: правопис префіксів при-, пре-, прі-, роз-, без-, через-, з- (с-); уживання апострофа; закінчення місцевого відмінка; кома при звертані. Просимо Верховний Суд розібратись у скоєних злочинах і належно покарати винних згідно з суворим порядком граматичних законів. Речові докази додаються».

Секретар: Слово надається захиснику позивачів панові Правопису.

Захисник позивачів. Ваша честь! Пропоную Вашій увазі слова, у які непомітно проникли помилки і покалічили моїх підзахисних панів Префіксів При-, Пре-, Прі-, З-, С-, Роз-, Без-, Через- (зачитуєслова).

Суддя. Дякую. Мені зрозуміло. Надаю слово постраждалим.

Позивачі: Помилки нас переплутали, і тепер ми самі не знаємо, хто з нас є хто. Хочемо, Ваша честь, повернути свої добрі імена.

Суддя: Чи є в залі свідки, що знають правила написання присутніх тут панів Префіксів? (Учні називають правила, користуючись посібником, пункти 50 – 52).

Робота в зошитах.

· коментоване письмо;

· робота з індивідуальними картками.

Суддя: Позивачі задоволені результатами роботи школярів?

Позивачі:Так, задоволені!!! Ми знову повноцінні префікси із власними іменами!

Суддя: Шановні учні, будьте уважними під час написання префіксів, бо одна буква може змінити значення всього слова (Учні зачитують відомості з пункту 52).

Прокурор: У позові є також звернення пана Апострофа.

Захисник позивачів: Пропоную Вашій увазі слова, з яких підступні помилки вигнали мого підзахисного пана Апострофа, чим завдали йому непоправної моральної шкоди.

Суддя. Дякую. Мені зрозуміло. Надаю слово постраждалому.

Пан Апостроф: Я хочу повернути справедливість і записати ці слова на дошці правильно.

Учні, користуючись посібником (пункт 18), пояснюють орфограму в цих словах і записують їх у зошит.

Суддя: Позивач задоволений результатами роботи школярів?

Позивач:Так, задоволений. Я знову зайняв достойне місце серед інших знаків.

Прокурор: Які претензії висуває пан Місцевий Відмінок?

Позивач: Ваша честь, подивіться на мене. Я звик носити яскравий червоний одяг фірми «ХА», а ця підступна помилка нав’язує мені невиразний сірий костюм кустарної контори «ЕМ». Я вимагаю справедливості!!!

Суддя: Хто з присутніх допоможе панові Місцевому відмінку?

Робота в зошитах і на дошці. Диктант-переклад словосполучень.

Захисник позивача: Пане Місцевий Відмінку, думаю, Ви задоволені поверненням свого яскравого костюма?

Позивач: Авжеж.

Далі проводиться робота над пунктуаційними, лексичними і стилістичними помилками.

Суддя: Для оголошення рішення суду прошу всіх встати. Іменем чинного правописного законодавства країни Граматики постановляю:

1. Дотримуйтеся правил написання префіксів роз-, без-, через-, з- (с?), пре-, при-, прі-.

2. Ставте апостроф у словах, які його потребують.

3. Запам’ятайте, що в місцевому відмінку множини іменники, прикметники, дієприкметники, числівники та деякі займенники мають у закінчення буквух.

4. У чинній пунктуації як української, так і російської мов уживання розділових знаків між однорідними членами речення, при звертаннях, вставних словах, у складних реченнях однакове, тому добросовісно вчіть правила обох мов.

Вирок суду остаточний і оскарженню не підлягає. Виконувати його постійно.

Прошу всіх сісти. Суд над помилками можна вважати закритим, та послухайте, шановні, для того, щоб бути грамотною людиною, потрібно вчитися добросовісно, наполегливо, систематично, уникати помилок як в усному, так і в писемному мовленні. Бажаю всім успіхів! Хай вам щастить!

V. Підготовка до контрольного усного твору.

1.С л о в н и к.

Мораль - система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливіша функція моралі – узгодження вчинків окремих людей з інтересами інших людей та суспільства загалом. Характерною особливістю моралі є те, що вона ґрунтується не на примусі, а на силі переконання, громадської думки, виховання, традицій, морального авторитету окремих осіб, організацій, установ. Велику роль у моралі відіграє свідомість, як суспільна, так і індивідуальна.

Етика - філософська наука, об»єктом вивчення якої є мораль. Досліджує, як має поводитися людина (нормативна етика) та теоретичні питання про походження й суть моралі. Формулює ідеали, моральні принципи та норми людської поведінки.

2.Пояснення вчителя.

Розв’язання моральних проблем та з’ясування етичних питань, осмислення мотивів і наслідків людських вчинків завжди привертали увагу людей. Дослідженням рівня моральності як окремої особистості, так і суспільства загалом займаються різні галузі суспільних наук. У художній формі питання моралі та етики досліджує мистецтво.

З’ясування питань моралі та етики може бути метою учнівських творів на морально-етичні або суспільні теми.

Роботу над твором слід розпочинати з осмислення запропонованої вчителем 9або обраної учнями) теми, а також меж цієї теми. Потрібно визначити, про що слід сказати або написати, щоб цю тему розкрити, що для розкриття теми є найголовнішим, що менш істотним, проте потрібним, від чого слід відмовитися через несуттєвість або неактуальність.

Після цього необхідно обміркувати головну думку майбутнього твору: який висновок мають зробити слухачі або читачі зі створеного учнями тексту, до чого твір має їх спонукати, закликати, від чого застерегти.

Наступний етап роботи над твором – добір фактичного матеріалу. Школярі мають дібрати факти, спираючись на які, вони розкриватимуть тему. Це можуть бути розповіді про реальні людські долі, випадки з життя, факти, пам’ять про які зберігають фольклорні твори або увиразнюють твори мистецтва.

Джерела добору фактичного матеріалу до твору такі: власний життєвий досвід автора, спостереження, інформація з довідкової літератури, періодичної преси, свідчення учасників або свідків подій, факти, осмислені в творах мистецтва (художньої літератури, кіномистецтва і под.)

Дібравши фактичний матеріал, його необхідно систематизувати. Потрібно відокремити головне від другорядного та обміркувати послідовність викладу думок. Для цього треба скласти план твору. У плані (складному) слід завбачити такі структурні елементи майбутнього твору, як вступ (підведення до теми), головну частину, у якій, власне, буде розкрито тему, та кінцівку, яка у творі-роздумі набуває форми висновку.

Склавши план твору, можна переходити до наступного етапу роботи –створення тексту.

3.Колективне складання плану, обговорення фактичного матеріалу до твору на одну з поданих нижче тем.

• Що є для мене батьківщина? (Варіанти заголовків: Що стоїть для батька і для сина за красивим словом «батьківщина»? Мала батьківщино, ти в кожного є)
• Чи зміг би я розлучитися з батьківщиною? (Варіанти заголовків: Захлинаючь від жалю й любові від всього, що на землі оцій. Краще пити свою воду, ніж подарований мед. Ніколи нас з отчого дому не виманить срібна узда).
• Які істини я вважаю несхитними (Варіанти заголовків: Наша спадковість – совість. Не дай нікому слово «хліб» кришити. Ми, українці всі, одна сім»я: єднає нас Шевченкове ім.»я. Мати тримає на собі хату, батько тримає на собі світ).

VІ. Колективне складання усного твору.

VІІ. Підведення підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.

Повторити подвоєння і подовження приголосних, пряму мову, виписати по два приклади на кожне правило; скласти усний твір

Урок № 18

Умови логічності висловлювання (додержання логічної послідовності порядку слів, логічних пауз і логічного наголосу, смислових, структурних та інтонаційних зв’язків).РМ. Ділові папери. Протокол. Витяг з протоколу. Резюме.

Мета: навчити розрізняти предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення(у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення»; розвивати вміння визначати мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізувати тексти
вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення; повторити та узагальнити знання учнів про особливості офіційно-ділового стилю, ознайомити з правилами складання звіту про виконану роботу, протоколу та витягу з протоколу, резюме; формувати вміння складати ділові папери, розвивати мовленнєво-комунікативні вміння, логічне мислення, збагачувати словниковий запас; виховувати самостійність, повагу до рідної мови, її краси та багатства.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда

-Які, на ваш погляд, мають бути умови логічного висловлювання?

2.Перевірка домашнього завдання

ІІ.Мотивація навчання

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку

ІV. Основний зміст роботи

Слово вчителя.

Правильність мовлення — це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як «ідеал» чи прийнятий зразок. Правильність вважається основною комунікативною якістю мови. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних та стилістичних норм. Для усного висловлювання актуальним є дотримання орфоепічних норм, для писемного — орфографічних і пунктуаційних.

Точність — це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації (змістові, меті, мовленнєвому рівню адресата і т. ін.мовленнєвого акту). Можна назвати кілька умов, які забезпечують точність мовлення. Це 1) знання предмета мовлення; 2) знання
мови, її системи, можливостей, володіння стилістичними ресурсами; 3) уміння узгодити знання предмета зі знанням мовної системи в конкретному акті комунікації.
Зазначимо також лінгвістичні засоби, що сприяють точності мовлення. По-перше, це правильне слововживання, вміння вибрати найбільш точний мовний варіант, зокрема потрібне слово із синонімічного ряду. По-друге, це чітке розмежування значень багато значного слова. Точне слововживання передбачає також розмежування паронімії, тобто слів із близьким звучанням, але різним значенням, а також слів-омонімів, у тому числі міжмовних. Вимоги до точності мовлення зростають за умови відсутності безпосереднього контакту з адресатом мовлення, а також при спілкуванні з великою аудиторією. Точність мовлення є важливою умовою результативності наукового й офіційно-ділового спілкування. логічність як якість мовлення тісно пов’язана із точністю, яка є попередньою умовою логічності.

Логічним називається мовлення, яке забезпечує змістові зв’язки між словами і реченнями в тексті. Якщо точність мовлення пов’язана з лексичним рівнем, то логічність мовлення виявляється на синтаксичному рівні. Основними умовами логічності є: 1) несуперечливість поєднання слів; 2) правильний порядок слів; 3) правильний зв’язок окремих висловлювань у тексті; 4) позначення переходів від однієї думки до іншої та ін. чистота мовлення — це вживання елементів, які відповідають літературній мові. У чистому мовленні не використовуються діалектизми, варваризми, просторічні слова, жаргонізми, будь-які вульгарні та лайливі слова. До елементів, що засмічують мовлення, належить також так звані слова-паразити (ну, значить, ось, так би мовити, власне кажучи, взагалі, розумієш). Порушує чистоту мовлення надмірне вживання запозичених слів. Яскравим прикладом засміченого мовлення є суржик. виразність мовлення — це такі особливості його структури,
які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів. Інтонація, логічний наголос, милозвучність створюють виразність на фонетичному рівні. Лексичними засобами виразності є емоційно забарвлені слова і вирази, епітети, метафори, порівняння тощо. Емоційний вплив підсилюють фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті вислови. Виразності сприяють і синтаксичні засоби, наприклад, повтори, антитеза (протиставлення) та ін. виразність мови забезпечують: 1) самостійність мислення мовця; 2) небайдужість, інтерес автора до написаного і сказаного, а також до адресата висловлювання; 3) добре знання мови та її виражальних засобів; 4) знання особливостей функціональних стилів; 5) систематичне тренування мовних навичок, вироблення мовного чуття; 6) наявність у мові виражальних засобів.

Багатство мовлення — це використання мовцями великої кількості мовних одиниць — слів, словосполучень, речень. Існує прямий зв’язок між поняттями багатства і різноманітності мовлення, адже що різноманітніше мовлення, то воно багатше. Джерелами багатства мови можуть бути будь-які мовні елементи. Насамперед прийнято говорити про лексичне багатство мовлення, яке виявляється у тому, що мовець здатний уникати повторення слів, користуватися синонімічними ресурсами. Для ясного і чіткого вираження думок дуже важливо мати достатній запас слів. На граматичному рівні багатство
мовлення створюється використанням варіантів форм і конструкцій (батькові — батьку, на вечірньому — на вечірнім, п’яти — п’ятьох, квартира професора — професорова квартира, обрати суддею — оби-рати на суддю, починатися прес-конференцією — починатися з прес конференції, згідно з рішенням — відповідно до рішення). Можна говорити також і про інтонаційне багатство мовлення — використання найрізноманітніших інтонацій (розповідної, питальної, окличної).

Доречність мовлення — це добір мовних засобів відповідно до цілей і мети спілкування. Так, слова, що створюють специфіку офіційно-ділового стилю (канцеляризми), не повинні фігурувати в публіцистичній чи розмовній мові, звичайна сфера використання
термінів — науково-технічний, спеціальний текст, усна мова спеціаліста, неприпустимим є вживання емоційно-експресивної лексики у документі чи підручнику тощо. Висловлюючи думку, необхідно дбати про обґрунтоване використання мовного матеріалу. правильне мовлення — це додержання усталених мовних норм української літературної мови. Із цієї точки зору мова може розцінюватися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).
Норми (від лат. norma — правило, взірець) — це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін. норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні, лексико-фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні і стилістичні.
Вони установлюють:
а) фонетичні — правила вимовляння звуків і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфоепії);
б) лексико-фразеологічні — норми вживання слів і фразеологізмів у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології);
б) словоскладальні — правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні);
в) морфологічні — норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова — вивчаються в морфології);
г) синтаксичні — правила побудування так званих синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі);
ґ) стилістичні — норми використання різними мовними стилями властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці).
Мовна майстерність — це здатність, використовуючи мовні норми, обирати з них найбільш вдалу для викладення своїх ду -мок. Яскравими прикладами мовної майстерності можуть служити художні твори видатних українських письменників. Доречність та недоречність вибору тих чи інших мовних засобів для створення більшої виразності вивчається в стилістиці та культурі мовлення.
Причини помилок у логіці викладу:
1. Поєднання логічно несумісних слів (злюща баба-яга, а не злюща бабуся).
2. «Зайві» слова (плеоназми) (травень, а не травень місяць).
3. Заміна особової форми дієслова активного стану зворотним дієсловом (вибачте мені — вибачаюсь).
4. Неправильне чергування низки однорідних членів речення (письменники і поети).
5. Неправильне утворення аналітичних граматичних форм (найчастіше ступенів порівняння— самий найкрасивіший, більш виразніше).
6. Неправильне поєднання присудка із складеним підметом (дехто з нас знали).
7. Порушення порядку слів у реченні (Секретарка сиділа у приймальні, яку ми вперше бачили).
8. Вживання дієприслівникових зворотів на місці підрядних речень (Повернувшись у село, випускнику обіцяли роботу).
9. Неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях.
V. Закріплення навчального матеріалу

Тренувальні вправи
-Прочитайте текст, укажіть його стиль чи стилістично виправданетут уживання одноманітних синтаксичних конструкцій?
Хліб…Скільки й справді красивих легенд і повір’їв пов’язано з ним. На весілля посівають наречених зерном, щоб ніколи не знала сім’я нестатку у хлібі. При зведенні оселі закладають зерно в кутки, щоб був достаток у домі. Щоб стати вродливою, дівчина нібито повинна зібрати квіт жита й натерти ним обличчя. Я сказала б інакше: хто хоче красивим стати душею, хай порідниться з хлібом. (Н. Гринько).
-Що поєднує наступні тексти? у котрому з них повтор слів, однакових звуків, суфіксів, речень тощо є виправданим?
1.Ще до 60-х років XX ст. в Україні льон-довгунець був поши-реною сільськогосподарською культурою, зі стебел якої одержували волокно. До того ж, дрібненьке насіння льону обмолочували восени для отримання олії. Сьогодні його використовують як обволікаль –ний засіб при захворюваннях кишково-шлункового тракту.
2. Льон зелений ріс у полі,
На веселому роздоллі.
Він весною народився,
В синє небо задивився,
Довго, довго розглядав,
Доки й сам блакитним став. (Л. Лежанська).
3. При дорозі, де тополі,
Синій льон зацвів у полі.
Біля льону синя річка,
В небі синьому — синичка,
Стільки цвіту-синьодзвону,
Засиніло все від льону! (А. Камінчук).
Тренувальні вправи

-Прочитайте вірш. укажіть і виправте помилки культури мовлення.
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що скраю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови. (П. Глазовий).
складіть власне висловлювання — виступ до дня довкілля, дотри-муючи норм культури мовлення.
VІ. Робота з діловими паперами

Матеріал для вчителя. Ознаки офіційно-ділового стилю: лексичні (терміни, стандартизовані звороти мови), граматичні (іменники, що утворилися від дієслів; скорочена форма прикметників; прийменники, що утворилися від іменників), синтаксичні (багато уособлених зворотів, однорідних членів речення), мовленнєві (відсутність емоційності, експресії, виразних засобів).

Робота з текстом

-Прочитайте текст. Зробіть із нього виписки з питань: Що таке протокол? Які реквізити має протокол?

Протокол — це службовий документ із записом ходу обговорення питань і рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів. Проведенню таких заходів передує велика підготовча робота, у ході якої складають низку документів, що супроводжують протокол: порядок денний, списки учасників засідання, списки запрошених, тексти доповідей чи тези виступів, довідки щодо обговорених питань, проекти рішень (постанов) із коленого питання порядку денного засідання.

Протокол ведуть під час засідання колегіального органу. Якщо засідання стенографують або записують на магнітну плівку, то протокол можуть складати після розшифрування записів. Веде протокол технічний секретар чи обрана особа. Призначення особи для протоколювання — важливий етап підготовки роботи колегіального органу, оскільки від її кваліфікації, уміння занурюватись у суть обговорюваних питань та обізнаності в них залежить якість запису виступів.

Протоколи можна оформляти від руки в спеціальному прошнурованому журналі або за допомогою оргтехніки.

Реквізити протоколу: назва документа (протокол), дата, порядковий номер засідання, місце складання, заголовок до тексту (засідання наради директорів), текст, підписи головуючого і секретаря.

Текст поділяють на дві частини: вступну та основну. У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, секретаря, присутніх, порядок денний, в основній частині — фіксують перебіг засідання колегіального органу.

Протоколи бувають стислі та повні. У стислих протоколах зазначають прізвища доповідачів, теми доповідей, прізвища тих, хто виступив, рішення. Повний протокол містить записи всіх виступів. Коли обирають посадових осіб, то в протоколі зазначають результати голосування щодо коленої з кандидатур окремо.

Витяг з протоколу — це певна частина (уривок) протоколу, оформлена належним чином. Витяги з протоколів оформлюють на загальних, спеціальних бланках або чистих аркушах паперу.

Реквізити витягу з протоколу ті ж самі, що і в протоколі (З книги А.Н. Діденко «Сучасне діловодство»).

Аналіз-спостереження

-Проаналізуйте текст. Назвіть реквізити протоколу. Зверніть увагу на мовне оформлення офіційного паперу.

ПРОТОКОЛ № 10

загальних зборів студентів І курсу

природничо-географічного факультету

12.05.03

голова Мойсеєнко Л. Д

секретар Доценко В.О.

Присутні: заступник декана факультету доц. Кащенко М.П., доц. Макаров І. К., доц. Волошин Г. В., асистенти Кривоніс Б. Н., Литвин С.Ф., студенти І курсу.

Порядок денний:

1. Підготовка студентів до виробничо-польової практики.

СЛУХАЛИ: Макарова II. К. Інформація керівника виробничо-польової практики.

ВИСТУПИЛИ:

Кривоніс Б. М . запропонував поділити студентів на підгрупи, визначити кожному завдання й години роботи на ділянці.

Литвин С.О. зазначив про необхідність підготувати рослини, реактиви до початку практики.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам взяти участь у виробничо-польовій практиці.

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

3. Поділити студентів па групи й визначити час роботи на ділянці.

Голова зборів (підпис) Л. Д. Мойсеєнко

Секретар (підпис) В. О. Доценко

Самостійна робота

-Складіть протокол зборів свого класного колективу.

Аналіз-спостереження

-Проаналізуйте текст. Назвіть реквізити витягу з протоколу.

Зверніть увагу на мовне оформлення офіційного паперу.

ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ № 12

засідання ради директорів ВАТ «Будівельник»

від 22.12.2002 р.

Голова — Журавльов О. Я.

Секретар — Корженевська К.Г.

Присутні: Аверинцев М. Д., Закіров Р.Т., Лівощенко І.К., Тимощук В. В.

Відсутні: Зальцберг М.І. (у відрядженні).

Запрошені: Джон Кеннет Лі, директор СП «Інвест» (Бельгія).

СЛУХАЛИ: 2. Про призначення виконавчого директора СП «Будмен».

ВИСТУПИЛИ:

Аверинцев М. Д. запропонував на посаду виконавчого директора СП «Будмен» Наконечного О.Л., директора Одеської філії ВАТ.

Лівощенко І.К.: Наконечний О.Л. практично тільки за рік роботи вивів Одеську філію ВАТ у число найкращих дочірніх підприємств. Він зможе плідно працювати і як виконавчий директор СП.

Джон К. Лі.: Цілком підтримую кандидатуру Наконечного О.Л. і сподіваюся па плідне співробітництво.

УХВАЛИЛИ:

Призначити Наконечного О. Л. виконавчим директором СП «Будмен» і укласти з ним контракт на виконання обов’язків директора терміном на два роки.

Оригінал протоколу підписали:

Голова (підпис) О.Я. Журавльов

Секретар (підпис) К.Г. Корженевська

Матеріал для вчителя: витяг з протоколу — до певна частина (уривок) протоколу, що відображає конкретне окреме питання порядку денного, оформлена належним чином. Один із найбільш розповсюджених видів документів, що надсилають (передають) окремим посадовим особам (установам). Реквізити витягу з протоколу: 1. Назва й номер документа. 2. Назва колегіального органу, засідання, паради. 3. Дата. 4. Питання порядку денного.

5. Текст з цього питання. 6. Підписи голови й секретаря.

Словникова робота.

-З’ясування лексичного значення слова «резюме». Запис у зошити значення слова.

Резюме – це документ,у якому подаються короткі відомості про навчання,трудову діяльність,професійні досягнення особистості,яка його складає.

2.Робота в парах.Опрацювання пам’ятки «Реквізити резюме».

Реквізити резюме

1.Назва документа.

2.Прізвище,ім’я по батькові особи,яка складає резюме.

3.Мета складання резюме.

4.Досвід роботи.

5.Освіта.

6.Знання мов.

7.Контактний телефон.

-Що таке стандартизація офіційно-ділового стилю?

- Чи може бути інший варіант розміщення реквізитів у резюме?( Так).

Учитель.Оскільки резюме належить до документів із низьким рівнем стандартизації, у ньому може міститися й інша інформація. Може бути й інший варіант розміщення реквізитів резюме:посада, яку обіймаєте зараз, потім у зворотньому хронологічному порядку посади,які обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Робота в групах .

І група.Укласти пам’ятку (письмово) «Правила складання резюме»(4 - 5 пунктів).

ІІ група. На основі матеріалу, поданого на картках,скласти усне лінгвістичне повідомлення «Як скласти резюме».

Методичний коментар. У результаті роботи першої групи може виявитися,що діти не змогли справитися із завданням.Тому ІІ група працювала з роздатковим матеріалом.

Як скласти резюме

1.Формулюйте свою мету зрозуміло,чітко й дохідливо.

2.Уживайте якомога більше фахових слів,що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.

3.Намагайтеся не вживати слів «я», «ми».Замість них починайте речення дієсловами «організував», «створив», «керував», «вивчав», «обізнаний з».

4.Не надсилайте своєї фотокартки, якщо це спеціально не передбачено.

5.Не вказуйте розмір заробітної платні й особисті дані.

6.Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

7.Якщо ви обіймаєте невисоку посаду, то краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам’ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора – досвідченого, надійного, сумлінного працівника.

VІI. Підсумки уроку

VІІI. Домашнє завдання Вивчити конспект, скласти резюме