Цикл уроків за творчістю І. Нечуя-Левицького, П. Мирного

Урок № 3 І.

Нечуй-Левицький. життєпис письменника. Творчість письменника – новий імпульс розвитку української літератури. Загальна характеристика творчості.

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях письменника, розкрити основні чинники формування його світогляду; дати чітке визначення місця письменника в розвитку української літератури; прокоментувати оцінку І. Франком його творчості; розвивати вміння критичного аналізу ідейно-художньої суті творів, виховувати співчуття до простих, знедолених людей.

Тип уроку: літературно-музична композиція «Співець життя народного».

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми і мети уроку

ІІ. Мотивація навчальної' діяльності учнів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка д/з у формі сам. роботи.

-Назвіть історичні умови розв. літ-ри 70-90х рр. 19ст.

-Назвіть літ процеси, жанри, письменників. Коротко ох-те літ. період – реалізм.

-Ох-те досягнення прози, поезії, драматургії в цей період (стисло)

2. Розповіді про загальне враження від прочитання повісті.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

1. Виступи учнів (або вчителя). Конспект учнів. иван нечуй-левицкий.wmv

1-й учень. Надросянське селище Стеблів. Там, «де річка Рось повертає на схід сонця, вдарившись об високу, рівну, як стіна, скелю», на горі стояла хата Семена Степановича Левицького, у якій 25 листопада 1838 року народився майбутній письменник. «Я,— писав він пізніше,— брат та сестра малими спали в кухні на полу рядом з своєю нянькою, бабою Мотрею... В кухні дівчата співали за роботою, і я навчився всіх пісень, які тільки вони співали, бо сам дуже любив пісні». Українську народну пісню не раз чув Іван і з уст матері Ганни Лук’янівни Трезвинської — жінки веселої, «говорючої і співучої», на руках якої «було все господарство на дворі і в полі». Баба ж Мотря часто розповідала дітям казки, яких знала силу-силенну.

2-й учень. Батько письменника Семен Степанович Левицький, сільський священик, був людиною прогресивною, цікавився історією, збирав зразки фольклору. Щоб дати освіту селянським дітям, він відкрив для них школу з українською мовою навчання. Та місцевий шляхтич звелів ту школу закрити: «Як ви вивчите мужиків читати, то підете ви, піду й я на поле робити». Якось, їдучи з Іваном через ліс до Корсуня, батько розповів йому про героїчну битву козаків Хмельницького з польською шляхтою, про мужнього ватажка повстанців Северина Наливайка.

3-й учень. Батько навчив Івана читати й писати, материн брат за два роки підготував його до навчання в Богуславській бурсі, куди він потрапив восьмирічним хлопчиком і з якої виніс невеселі спогади. Інспектор-самодур Страхов шмагав бурсаків різками. «Він в суботу після уроків викликав провинників в широкий коридор, ставив їх рядком, брав лозу в цензора і сам «давав палі» по долонях учеників не тонким кінцем лози, а товстим, щоб було дошкульніше. Менші школярі кричали на все горло. Усей довгий рядок заливався слізьми. Решта учеників по одчинених класах слухала ті крики»,— згадував пізніше письменник.

На щастя, в бурсі були й хороші педагоги: Черняк, Креховський, Лихнякевич. На уроках співів хлопчики разом із учителем Черняком залюбки співали, «мов навесні дівчата на вулиці ввечері». Може, саме на цих уроках зародилася в Нечуя-Левицького любов до музики. Навчався майбутній письменник добре.

4-й учень. Серце хлопця спочивало, коли опинявся серед чарівної природи Надросся. «Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають в воду, дивлячись на свій ясний одлиск, то сірий, то червоний, то ясно-зелений од зеленого, як оксамит, м’якого моху, котрим вкриті кам’яні стіни, неначе дорогими килимами. Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь, то вигинаючи воду, неначе шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій, легкій, як пух, піні». Змалюванню рідних краєвидів письменник присвятив чимало сторінок своїх творів.

5-й учень. Чотирнадцятирічним хлопцем приїхав Іван Семенович до Києва, щоб продовжити освіту в духовній семінарії. Місто вразило його не стільки дивами, про які наслухався від сільських жінок-прочанок, скільки своєю величчю, красою могутнього Дніпра. Мешкав разом із трьома братами на Подолі. На власні заощадження купував книжки світські: Сервантеса, Шатобріана, Данте, Вальтера Скотта. Та найбільше зачитувався «Кобзарем» Шевченка. На останньому курсі семінарії Нечуй-Левицький тяжко перехворів, закінчив її геть знесиленим. Рік пробув у батька, а рік учителював у Богуславському духовному училищі. Самостійно вивчав німецьку мову.

6-й учень. У 1861 році Іван Левицький став студентом Київської духовної академії. Знання поповнював з допомогою самоосвіти, передплачував вскладчину з товаришами прогресивні видання. Саме тоді він прочитав твори Бєлінського, Добролюбова, Писарева, роман Тургенєва «Батьки та діти», про який студенти академії, збираючись вечорами, сперечалися так, що «аж ляски йшли по стінах». У Києві Іван Семенович розпочав літературну творчість. В автобіографії він зазначає, що крився зі своїми повістями навіть від товаришів і від батька, бо писати мовою його народу тоді було заборонено.

1-й учень. Закінчивши духовну академію й одержавши звання магістра богослов’я, Нечуй-Левицький порушує родинну традицію — рішуче відмовляється від духовної кар’ єри і стає викладачем

російської словесності Полтавської духовної семінарії. У Полтаві була написана повість «Дві московки», надрукована 1868 року у Львові і підписана псевдонімом Нечуй. З 1866 року письменник викладає в світських закладах: гімназіях Каліша, Седлеця та Кишинева, водночас займаючись літературною роботою. Як майстер художнього слова, Нечуй-Левицький зростав на кращих зразках української, російської та зарубіжної літератури.

2-й учень. Роки роботи в Кишиневі стали періодом найвищого творчого піднесення письменника Івана Нечуя. 1878 року завершена повість «Микола Джеря», яку Франко називав «історією всього українського селянства в тоту важку епоху». Хто з нас не пам’ятає здібного, трудолюбивого, ніжного з Нимидорою і нещадного з панами та їхніми посіпаками Миколу, що не може змиритися із становищем раба. Пригадаймо, молодий і вродливий парубок, побачивши біля криниці в березі вродливу незнайому дівчину, що брала воду, шукає зустрічі з нею, плекаючи надію на щастя. Пам’ятаєте ту погожу літню днину, коли Микола з Нимидорою жали жито на панському лану? Придивіться, яким він був тоді

3-й учень. Ласкаве слово хлопця, його щирість, доброта і врода викликають у серці дівчини глибоке і вірне почуття кохання до нього. На короткий час їм посміхнулося щастя: вони побралися. Та вже наступного дня вся сім’я Джері була на панщині. А коли під час жнив Микола, відбувши панську повинність, підбив людей і сам вийшов на своє поле, щоб рятуватижито, нагайка осавула та різки нагадали всім, що вони невільники. У Миколи «запеклося серце», а в душі заворушилася думка помститися за себе, за батька, за Нимидору. Разом із товаришами розправиться він з осавулою, і пан вирішить віддати непокірних селян у москалі. Прийшлося їм рятуватися втечею. Об ярмо кріпаччини розбивається щастя Нимидори та Миколи; прощаючись, вони серцем відчувають, що розлучаються навіки.

4-й учень. Втікачі, підпаливши скирти панського хліба, мандрують на сахарні, але бурлацтво на заводах не краще за панщину.Микола й ті, хто вижив, тікають у степи, до берегів Чорного моря. Золота воля війнула на них своїм крилом, та хіба можуть вони відчувати щастя без своїх батьків, дружин, дітей. Та й отаман рибалок Іван Ковбаненко не кращий за пана Бжозовського чи Бродовського. Через 20 років знайшовкріпосних втікачіві подав на них у суд. Від Сибіру бурлак рятує скасування кріпацтва. Помирає, не дочекавшись чоловіка, вірна Нимидора; дочка Любка, вже заміжня, не впізнає батька. Панство понівечило

його життя, і він бореться з ним, доки живе. Повість «Микола Джеря» стала одним із найбільших досягнень дожовтневої прози.

5-й учень. Нечуй-Левицький глибоко знав побут українського селянства, його звичаї, працелюбність, любов до гумору, та проте не хотів він обминати і темних сторін його буття та психології. Письменник з ними бореться дотепним і гострим словом. Зараз просять вислухати їх дві добрі знайомі письменника, тільки поставити їх поруч не ризикнув і сам Іван Семенович, тож і ми послухаємо їх по черзі.

2.Творча робота

- Складіть психологічну хар-ку письменника

- Заповніть таблицю: роки – період життя – твір

V. Підсумки уроку

VII.Домашнє завдання

1. Вивчити біографію Нечуя-Левицького

2. Дочитати повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

3. Скласти кросворд «Реалізм».

Урок № 4

«Кайдашева сім’я» І. С. Нечуя-Левицького – соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору

Мета: ознайомити школярів із повістю «Кайдашева сім’я»; сприяти виробленню навичок визначати жанр, композиційні складові твору; виховувати високі морально-етичні риси простої людини.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка д/з

- Розповідь про життєвий шлях Нечуя-Левицького

2. Бесіда

• Як ви уявляєте літературний процес? Запам’ятайте, що місце кожного письменника в ньому визначається часом його виступу на літературну арену та цінністю творчого доробку, зокрема ступенем новаторства.

• Визначити спільне й відмінне в поняттях: художній натяк, художня деталь, художній образ, словесна картина. Свою відповідь проілюструйте прикладами.

• Які види комічного ви знаєте? Чим вони подібні й чим відмінні? Назвіть відомі вам засоби творення комічного? (Нечуй-Левицький — «артист зору», «всеохоплююче око України»)

3. Міні-дискусія, обмежена часом

Створити виступ (діалог) «Місце літератури 70-90-х рр. ХІХ ст. в загальноєвропейському контексті.

4. Робота в парах

Розгадування кросворда «Реалізм» (самостійно складеного вдома).

II. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

1. Слово вчителя

С. Нечуй-Левицький глибоко й досконало знав життя, побут українського селянства. У пореформеній дійсності він знаходив нову панщину, бо кріпаччина в спадщину народним масам полишила бідність та релігійний дурман. Це породжувало повсякчасні дрібні чвари між родинами та сусідами, отруювала будній без того тяжкого селянського життя. Художньою довершеністю і правдивістю зображення побуту дореволюційного села «Кайдашева сім’я» займає видатне місце серед інших творів української, та й не тільки української, літератури на цю тему. Це — класичний зразок соціально-побутової повісті.

2. Критика твору (або учнівські виступи)

1-й учень Життєва основа твору

Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока письменника й того огидного, що було породжене соціальною дійсністю пореформеної доби. У 1879 році вийшла з друку повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Її можна назвати цілою епопеєю життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 року. У творі змальовувався побут селянської сім’ ї після скасування кріпацтва. З комічних сцен життя сім’ ї Кайдашів виростає реалістична і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, темного, забитого віками панщини, роз’ єднаного новими капіталістичними порядками.

Своєрідність композиції і стилю

І. Франко писав, що «Кайдашева сім’я» з погляду «на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства». У зображенні життя пореформеного українського села Нечуй-Левицький дотримувався традицій гоголівської реалістичної школи, яка вимагала від письменника точно і докладно малювати не тільки портрети, поведінку і звички персонажів, а й те соціально-побутове середовище, в якому діють герої. Цими реалістичними принципами зумовлена композиція «Кайдашевої сім’ ї». Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту, в яких розкриваються темнота, обмеженість, егоїзм, породжені законами тогочасної дійсності. А соціальний конфлікт у повісті посилюється психологічним, що виникає з тих потворних рис і звичок у характерах героїв, які сформувалися в умовах кріпосницького та капіталістичного ладу. Крізь усю «Кайдашеву сім’ю» проходить контраст між світом природи і світом жалюгідних людських взаємин. Його помічаємо вже в експозиції твору.

Починається повість описом місцевості, серед якої розкинулось село Семигори. Ліс, як зелене море, ставки в очеретах, левади, два рядки білих хат, наче два разки перлів на зеленому поясі,— усе манить до себе, настроює читача на ліричний лад, і йому хочеться бачити й життя людей в гармонії з цією красою. Та вже постать змореного важкою працею старого Кайдаша, що на темному тлі повітки нагадував ченця, з різкою протилежністю до поетичного опису місцевості.

Експозиційними сценами, що знайомлять читача з місцем дії, персонажами твору, є розмова братів Кайдашенків про дівчат, залицяння Карпа до Мотрі, оглядини в Довбишів.

У зовнішності героїв Нечуй-Левицький уміє майстерно передати їхні темпераменти, нахили, звички. Щоб розкрити провідні риси характерів персонажів, помітне місце в експозиції твору

письменник відводить портретам Кайдаша, Кайдашихи, Карпа, Лавріна, Мотрі.

Зав’язка конфлікту в родині Кайдашів настає після одруження Карпа з Мотрею. Поява молодої сім’ ї викликала між батьками і дітьми суперечки за «моє» і «твоє», розворушила дрібновласницькі інстинкти і пристрасті Кайдашів.

Найнапруженіші моменти родинного побуту письменник відтворює в гострих, вихоплених з життя діалогах. За їх допомогою автор твору розкриває психологію героїв, підсилює реалізм зображення картини, надає напруженості й динамічності сюжетній лінії повісті. Завдяки майстерності діалогів повість у багатьох місцях читається як драматичний твір. Зображуючи наростання конфлікту між Кайдашами, автор в епічну розповідь вводить гострокомічні сценки, смішні ситуації (пригоди п’яного Кайдаша, пригоди з Кайдашихою під час поїздки на оглядини в Біївці), які нагадують народні анекдоти та інтермедії.

Сповнені комізму епізоди родинного життя Кайдашів. Кайдашиха і Мотря, змагаючись за першість у хатніх справах, б’ють горшки одне одному, сидять у неметеній хаті тощо. Гумор Нечуя-Левицького йде від самого життя, від народної творчості і є однією з найсильніших і найсвоєрідніших особливостей таланту письменника. Цей гумор має різні відтінки: від добродушного жарту до сатиричного сміху, залежно від того, на кого він спрямований.

В останніх розділах сатиричний струмінь повісті доходить свого найвищого напруження. Історія з кухлем (VIII розділ), коли через копійчаний глечик людині викололи око, є кульмінацією повісті.

Комічні сцени створює письменник за допомогою контрасту між піднесеним, героїчно-епічним характером розповіді і тими дріб’язковими, нікчемними вчинками героїв, про які йде мова. Опис чергової баталії між сім’ями братів Кайдашенків (IX розділ) починається словами, близькими до народних дум: «Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину». «Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігли з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти».

Закінчується повість сваркою сімей за грушу, яку посадив Лаврін, а під час розподілу землі вона опинилася на Карповому городі. Розв’язка повісті несподівана. Груша всохла, і сім’ ї помирилися. В обох садибах настали мир і тиша. Читач добре розуміє, що настало тимчасове перемир’я між сім’ями, що причинам для сварки і ворожнечі не буде кінця, бо їх породжують індивідуалістичні інстинкти, так щедро розвинуті у героїв повісті.

Висока майстерність реалістичного зображення у Нечуя-Левицького криється і в мові його повісті, пересипаній перлами усної народної творчості, сповненій різноманітністю порівнянь, то ліричного, то комічного, то сатиричного забарвлення. Це ж про неї М. Коцюбинський в одному з листів писав: «Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив». Даючи високу оцінку мові повісті, Іван Франко відзначив, що це «переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але, проте, колоритна і повна тої грації; якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом». Вміло поєднавши в повісті літературну мову з народнорозмовною, Нечуй-Левицький підняв художню літературу на вищий ступінь майстерності.

2-й учень Образи-персонажі

Відтворюючи життя персонажів у хронологічній послідовності, день за днем, з усіма подробицями, письменник розкриває причини, під впливом яких формувалися характери героїв. Автор повісті виявив тонку спостережливість, уміння підмічати найхарактерніші індивідуальні риси і створювати типові характери.

Омелько Кайдаш — втілення темноти, забобонності і затурканості значної частини селян, знівечених духовно і фізично ще панщиною. Кайдаш був добрим стельмахом, прожив довге й тяжке життя, в якому не знав нічого, крім важкої праці. Про це переконливо говорить його зовнішність — портрет спрацьованої, передчасно постарілої людини, у якої «здорові загорілі жилаві руки», «широке лице, сухорляве й бліде, наче лице в ченця, високий лоб, посічений густими дрібними зморшками». Цей портрет майстерно намальований за допомогою світлотіней, у ньому контрастують чорний фон і білий одяг та бліде лице Кайдаша. Важка праця, темнота, забобонність, родинні чвари і пияцтво зробили Кайдаша безвольним, внутрішньо надломили його, перетворили на посмішище в сім’ ї, убили в ньому віру в краще життя і довели до трагічної смерті. Читаючи повість, ми відчуваємо, що сміється Нечуй-Левицький над своїм героєм крізь сльози, що ставиться до нього з глибоким співчуттям, засуджуючи не його, а ті суспільні умови, які знівечили цю добру працьовиту людину.

Маруся Кайдашиха — один із найдовершеніших образів повісті. Знайомлячи читача з високою, рівною, енергійною на вид Кайдашихою, автор одночасно показує негативні риси її характеру. «Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вони трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот». У характері жінки лицемірство, улесливість, манірність поєднуються із грубістю і жорстокістю, Кайдашиха вміє прислужувати панам та духовенству, чим і хизується. Недаром люди глузували з Марусі і називали її «економшею», підкреслюючи цим невідповідність звичок і поведінки Кайдашихи способу її життя та її соціальному походженню. Саме в цій невідповідності претензій Кайдашихи справжній її сутності — секрет комедійності цього образу. Показуючи поведінку Кайдашихи на оглядинах у двох різних за соціальним станом сім’ях, письменник-гуморист висміює її улесливість, запобігання перед багатими, все, що пристало до селянки від панів, попів та багатіїв. На заручинах у багатих Довбишів зі словами Кайдашихи «неначе полилась патока з уст». Маруся так і сипле: «Моя дитино», «серце кохане», «моя втіхо». Зовсім по-іншому поводиться вона в бідних Балашів. Спочатку навіть не хоче заходити в хату, говорячи синові: «Тут, мабуть, живуть старці, а не хазяїни». На повну силу розкриваються власницька сваволя Кайдашихи, її нікчемний гонор, жорстокість у родинних сварках та колотнечах, які були її стихією. Маруся вольова, енергійна жінка, але ця її душевна енергія витрачається на нескінченні сварки за яйця. горшки, кабанця, грушу тощо.

Ми відчуваємо, що десь там, на дні душі Кайдашихи, жевріють і жіноча ніжність, доброта, і потяг до краси, що проявляється в її господарності, зовнішній охайності, у її любовному ставленні до внуків, у монологах, де вона звертається на оглядинах до своїх майбутніх невісток. Але ці добрі якості Кайдашихи відступають на задній план — їх затьмарюють родинні чвари.

3-й учень Сини і невістки

Представниками молодого покоління Кайдашевої сім’ ї виступають у повісті Карпо і Лаврін Кайдашенки та їх дружини Мотря й Мелашка. З розмови братів про дівчат видно, що Лаврін — це ніжна, поетична натура, а Карпо грубуватий, черствий парубок. Ці риси Карпа передає і його портрет: «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднялось навіть тоді, як губи осміхались». У нескінченних родинних чварах Карпо черствіє і грубіє все більше й більше. Він навіть доходить до того, що в пориві злості кидається з кулаками на батька і кричить: «Задушу, іродова душе!» Жадоба власності заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він на очах усього села женеться з дрючком за рідною матір’ю. Карпо рішучий, вольовий, виділяється серед інших селян самостійністю розуму. Згадаймо, як він не погоджується з громадою, коли та вирішила віддати громадський шинок хитрому і підступному Беркові. Та, на жаль, ці позитивні задатки в його характері губляться в щоденній гризні. Душевна м’якість, поетичність, доброта і безкорисливість юного Лавріна на початку повісті контрастують з похмурою вдачею старшого брата. Ні бідність Мелашки, ні невдоволення матері невісткою не змогли затьмарити чистоти, ніжності Лаврінового кохання з Мелашкою. Душевна привабливість Лавріна передається і в його мові, поетичній, пісенній та лагідній. Своє захоплення Мелашкою він висловлює так: «І де ти, красо, вродилась з твоїми шовковими бровами, коли б ти була зозулею в гаю, то я тебе і там упіймаю». Сподівання читача на те, що Лаврін у родинному житті збереже свою красу і привабливість, стане світлим променем у кайдашівському «пеклі», не справджується. У безперервних родинних сутичках за «моє» і «твоє» у Лавріна поступово зникають поетичні риси його вдачі, черствіє душа, грубіє мова. У кінці повісті брати мало чим відрізняються один від одного; обидва вони егоїстичні, вперті.

Подібні зміни відбувались і в характерах Мотрі і Мелашки. Характеризуючи невісток, письменник велику увагу приділяє описові середовища, в якому кожна з них виховувалась, показує, як соціальні умови формують поведінку людей. Вихована в заможній сім’ ї, Мотря тримається гордо і незалежно. Фізично здорова і працьовита, з гострим розумом, Мотря не кориться лихій свекрусі, ні в чому не поступається їй. Вона живе мріями про власну хату, власне господарство. Скупість, егоїзм, сварливість, зневага до людей найповніше проявляються у характері Мотрі після того, як вона стала самостійною господинею. Мотря — зла й жорстока жінка. Виколовши у сварці свекрусі око, вона не вболіває за свій страшний вчинок, а навіть радіє з цього. Негативні риси Мотрі висміюються влучними порівняннями, які викликають у читача їдкий сміх; «Мотря теліпалась, немов павук на павутині», «Мотря була схожа на довгу швайку». Письменник милується зовнішньою і внутрішньою красою Мелашки, дівчини, яка виросла в бідній селянській хаті й винесла з неї доброту, лагідність, поетичність. Малюючи її портрет, автор поєднує традиційні фольклорні засоби з індивідуальними рисами героїні. «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк». У цьому портреті є чимало від фольклорного образу української дівчини, яка в піснях часто порівнюється із стрункою тополею та з червоною калиною. Мова Мелашки мелодійна, пересипана пісенними зворотами і нагадує Лаврінові туркотіння горлиці в житі. Прощаючись із коханим, Мелашка говорить: «Я б прикрила твій слід листом, щоб його вітер не завіяв, піском не замів», «А може, ти оце підеш за ту діброву та й занесеш навіки свою любу розмову». Але поступово під впливом оточення Мелашкачерствіє, втрачає поетичність, душевну привабливість і стає такою ж дріб’язковою, егоїстичною, як і інші члени сім’ ї.

Отже, при всій відмінності представників молодого покоління зміст їхнього життя один — дрібновласницький. Кожен із них прагне більше урвати для себе, відстояти свою власність.

Сумну картину селянського побуту в повісті доповнюють образи сільських бабів Палажки та Параски.

Своєю забобонністю, взаємною ненавистю, затурканістю й безсоромністю баба Палажка та баба Параска є втіленням темноти в житті українського післяреформеного села, доведеного до такого стану кріпаччиною, існуючим ладом.

Повість «Кайдашева сім’я» — високохудожній соціально-побутовий твір, у якому правдиво показано життя українського села другої половини XIX століття. «Кайдашева сім’я» посідає визначне місце і в світовій літературі. «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям, твору про трудяще селянство за умов капіталізму, як «Кайдашева сім’я» Нечуя. Тут усе виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент в хорошому оркестрі чи хорі»,— так сказав про світове значення «Кайдашевої сім’ ї» видатний поет і літературознавець М. Т. Рильський.

З. Словникова робота

Повість — великий за обсягом твір, у якому докладно розповідається про цілу низку подій, що висвітлюють життя одної чи кількох дійових осіб.

Соціально-побутова повість — художній твір, у якому картини родинного життя, побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними.

V. Закріплення навчального матеріалу

1. Прочитайте кінцівку твору, що становить його розв’язку («Діло з грушею скінчилось несподівано. Груша всохла, і дві сім’ ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша».) Так закінчується повість у другій редакції. У першому ж виданні була така кінцівка: «Діло з грушею не скінчилось й досі. А груша все розростається і вшир, і вгору, та родить дуже рясно, неначе зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових дітей».

2. Висновок

Отже, в такому варіанті і розв’язка твору була інша, більш реалістична: життя двох сімей лишається незмінним, бо й соціальні умови зостаються ті ж самі. Нечуй-Левицький, як бачимо, виступає у своєму творі як справедливий, суворий суддя. І це було новим, революційним кроком у розробці теми села. Від співчуття знедоленому селянству, розкриття його тяжкої долі, піднесення позитивних сторін його життя, тобто того, що було характерне для Квітки-Основ’яненка і Марка Вовчка, Нечуй-Левицький не відмовляється. Він бачив у селянині великого трудівника, володаря поетичної душі, творця перлин народної творчості, але й бачив ті умови соціального побуту, які породжували темноту, суєвір’я, приватновласницьку психологію. Думка про «двоїсту природу» селянина неоднорозово проходить червоною ниткою у творах І. С. Нечуя-Левицького.

3. Визначити засоби комічного у творі

Наведіть приклади.

4. Літературна гра «Хто з героїв повісті “Кайдашева сім’я” ?» «Чий це портрет?»

Хто з героїв повісті «Кайдашева сім’я » .

1. .б у в дуже богомольний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечірню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити?

2. .вважав, що вісь біля воза зламалась тільки тому, що він поїхав по снопи в неділю?

3. .наглядала за працею невістки, «наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду»?

4. .в с і гроші, що заробляв у пана та людей на возах, на плугах, на боронах, пропивав у шинку, заливаючи горілкою «давнє панщине горе»?

5. «...був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові»?

6. .б у в дотепним, життєрадісним парубком, а ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю?

7. « .б ул а з поетичною душею, з ласкавим серцем»?

Чий це портрет?

1. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

2. «Вона була вже немолода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».

3. «.молоде довгасте обличчя було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою».

4. « .б у в широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті». «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

5. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалося з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, обмитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи з злістю».

6. «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».

VI. Домашнє завдання

1. Скласти цитатний план-характеристику Кайдаша та Кайдашихи (І варіант), Карпа й Лавріна (ІІ варіант), Мотрі та Мелашки (ІІІ варіант).

2. Написати реферат «Ранні твори І. Нечуя-Левицького про село».

Урок № 5

Проблема батьків і дітей у повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького Характеристика героїв. Роль діалогів

Мета: удосконалювати вміння аналізувати та синтезувати факти, вчинки, давати оцінку образам та певним явищам літературного твору; розвивати навички виразного коментованого читання, усне зв’язне мовлення учнів; формувати світогляд школярів, виховувати почуття справедливості, дружніх стосунків.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка д/з

- Розповідь за матеріалами реферату «Ранні твори І. Нечуя-Левицького про село».

2. Коментоване читання

Виразне коментоване читання уривку повісті — сцени повернення Лавріна й Мелашки з Бієвець.

3. Переказ епізодів

Стислий переказ епізодів про боротьбу за мотовило, пригода з Мотриним борщем, подорож Кайдашихи в село Бієвці, сутички біля двору баби Палажки.

3. Гумор і сатира в повісті

Слово вчителя. Реалістично зображуючи ці картини, Нечуй-Левицький широко використовує гумор і сатиру. Розкриваючи трагедію цього життя в умовах темноти і безкультурності, в царстві нікчемної боротьби за дрібну власність, письменник зумів по-гоголівськи, показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. Але це сміх не заради сміху. Ніде нема глузування з героїв. Навпаки, автор співчуває своїм персонажам, серед негативного хоче підкреслити щось і позитивне. Досконало знаючи народний гумор і дотепи, Нечуй широко користується ними в повісті. (Для прикладу можна назвати такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку (І розд.), сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки.) Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, сатирично Нечуй-Левицький викриває дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді; гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки; осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках із свекрухою.

II. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Опрацювання епіграфа уроку. «Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя». М. Коцюбинський

IV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

1. Ознайомлення учнів із поняттям «система образів-персонажів»

Система образів-персонажів — спосіб вираження ідейного та художнього замислу автора.

У взаємодії персонажів через їх порівняння, зіставлення, протиставлення виражається погляд письменника на створений ним художній світ, на самих героїв, їх слова, вчинки і, зрештою, на оточуючу дійсність.

Персонаж у художньому творі існує не сам по собі, а в системі взаємостосунків з іншими персонажами. Чим більше взаємозв’язків виявляється в персонажа, тим яскравіше висвітлюється його багатогранність, глибина і складність. Тому з розвитком літератури удосконалювались взаємостосунки в самій системі персонажів.

1. У класицизмі основним був поділ героїв на позитивних і негативних.

2. У сентименталізмі героєм стає виходець із народу, він внутрішньо благородний, протиставляється панам, аристократам, які зображуються людьми нікчемними, розбещеними, жорстокими (Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»).

3. У романтизмі автор концентрує увагу на рисах характеру головних, усі інші персонажі допомагають розкрити характер основного (Гамалія в «Гамалії» Т. Шевченка). 4. У реалізмі складна система взаємостосунків, що визначає: наявність рівнозначних образів, і «схрещення доль», і протиставлення, і паралелізм, і антагонізм (М. Коцюбинський «Fata morgana», І. Франко «Борислав сміється»).

2. Творча лабораторія. Робота в групах. Характеристика образів твору із цитатами

• Якими ви собі уявляєте зовнішність персонажів повісті, їхній темперамент, вираз обличчя? Створіть портрети героїв.

Зразки відповідей.

Кайдашиха — повнувата, поважна в руках, вираз обличчя то сердитий, то улесливий — залежно від обставин. Кайдаш — сутулий, худий, в очах — вічна заклопотаність і похмільна туга.

Карпо — високий, кремезний, завжди насуплений. Лаврін — стрункий, усміхнений, погляд лагідний, відкритий. Мотря — дебела, моторна, завзята, у погляді — рішучість.

Мелашка — невисока, худенька, тонкої вроди, очі усміхнені, трохи сумні.

• Що спільного й відмінного в образах цих героїв? Попрацюйте в парах.

У першому розділі Кайдаша бачимо добрим стельмахом, прожив довге й тяжке життя.

Старий Кайдаш — п’яниця. Причиною цього були також соціальні умови. Він усе частіше топив горе в горілці. Надмірне пияцтво привело його до загибелі — і саме у воді, якої все життя боявся. Проте в образі Кайдаша знаходимо й позитивні риси. Це, насамперед, працьовитість. Позитивним слід уважати й намагання його примирити сутички в хаті, прагнення до того, щоб не розбивалася сім’я.

Сини Кайдаша Карпо і Лаврін успадкували від батька працьовитість, турботу за свою сім’ю, інтереси дрібного власника. Зовні вони також схожі на батька: «обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами». Це те, що їх об’ єднує. Але кожен із них постає чітко окресленою індивідуальністю.

Старший син Карпо з виду був суворий і непривітний. Письменник зазначає, що Карпо «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались». У поводженні Карпо був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. Ці риси Карпа, очевидно, були помічені у волості, і його обрали за десяцького. Для свого характеру він добирає собі дружину, щоб була «робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку».

Душа Лавріна чутлива до краси, ніжності. Він кохає свою дружину, йому байдуже, що Мелашка з бідної родини. Нахил Лавріна до жартів і дотепності також відрізняється від Карпового. Як приклад, тут можна назвати іронічне ставлення Лавріна до колотнечі в сім’ ї, кепкування з Мотрі тощо. Але це тільки на початку. Далі з нього виходить такий же дрібний власник, егоїст, як і інші члени сім’ ї. Він втягується до сварки, наслідує Карпа в поводженні з батьком, нечемно говорить із сусідами. Можна навести приклади, як мова балакучого Лавріна, сповнена дотепних виразів, жартівливих слів, потім також змінюється, стає брутальною і сварливою. Дві сім’ ї братів, що поділилися, раз у раз виходять одна проти одної. На битву, і в усіх випадках Лаврін тримає себе не гірше від Карпа, виявляючи егоїзм і дріб’язковість приватного власника.

Образ Кайдашихи, мабуть, найбільше індивідуалізований. Автор підкреслює її сварливість, нікчемний гонор, заздрість, наслідування експлуататорів (у ставленні до невісток). «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині». Перехід від улесливості до жорстокості — також риса, яку Кайдашиха запозичила у панів. Мова старої Кайдашихи то улеслива, то сварлива. Щоб показати свою доброту до невістки, свекруха вживає такі звертання, як «моя дитино», «моє серце», «моя доню». Інакше звучать її слова, коли вона свариться: «Постривай же ти, суко!» або «Одчепись, сатано!». Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. Заводієм усіх сварок у сім’ ї, усієї колотнечі була, у першу чергу, Кайдашиха. На образі цієї егоїстичної і сварливої жінки показано, як морально занепадає людина в умовах дрібної власності.

Мотря — сварлива й жорстока жінка, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. За це від свекрухи вона одержала кличку «бендерська чума». Мова Мотрі також відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. Відчуваючи свою зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно й образливо: «Не метиод порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття».

Мелашка в порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Протягом усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими теплими фарбами. На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім’ ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдаша здалась раєм. У поведінці й мові Мелашка привітна й лагідна. Кохаючись у народних піснях, Мелашка і сама розмовляє пісенно. Тяжке життя випало на долю Мелашки у свекрухи, яка поводилась із нею, мов із наймичкою. Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками. Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить всі образи. Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Це невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім’ю сварливої Кайдашихи й починає навчатись у неї грубого поводження з людьми. Поступово переймає звички, лайливу мову, грубість, що панували в Кайдашів.

3. Висновок. Бесіда за питаннями. Як бачимо, крок за кроком перед читачами минає сумне, безрадісне життя затурканого селянина, недолі якого І. Нечуй-Левицький співчуває. Іноді він, правда, насміхається з нерозсудливих вчинків свого героя, з його сімейної «війни», але крізь цей гіркий сміх проглядає сум. Так жила не одна сім’я Кайдаша, а все дрібновласницьке село в другій половині ХІХ ст.

• І. Нечуй-Левицький наділив Омелька й Марусю Кайдашів багатьма негативними рисами. А що в їхніх характерах позитивне?

• Лаврін та Мелашка здаються нам найбільш привабливими в повісті. А що в них заслуговує на осуд?

• У чому типовість героїв «Кайдашевої сім’ ї»?

2. Творче завдання. Спробуйте створити власну кінцівку цього твору. Обґрунтуйте свою думку.

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання:

1.Підготуватися до к/характеристики персонажа.2. Виписати у зошити приклади гумору і сатири в повісті та приклади зображення побуту.

Додаток. Система образів-персонажів. Персонажі можуть бути: • головні — мають повноцінні самостійні характери; • другорядні — беруть активну участь у розвитку сюжету, але їм приділяється менше авторської уваги; • епізодичні — з’являються в одному чи кількох епізодах; не наділенні самостійними характерами.Персонажі можуть: • протиставлятися (один одному або один — усім); • бути «двійниками»;• мати паралельні долі; • мати долі, що перехрещуються.

Усі ці групи об’єднуються в суспільстві, відображеному у творі.

Кайдашева сім'я..mp4 Фильм

Урок № 6

Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі в повісті «Кайдашева сім’я». Утвердження цінностей національної етики засобами комічного. РМ. Контрольний письмовий твір-характеристика персонажа повісті «Кайдашева сім’я».

Мета: звернути увагу учнів на реалістичне змалювання народного побуту й моралі; розвивати навички виразного коментованого читання, усне зв’язне мовлення учнів, вміння визначати засоби гумору, наводити приклади з твору, вміння складати письмову характеристику персонажа; виховувати в учнів українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

1. Тестова робота

1. Події якого періоду в житті українського села змальовано в повісті «Кайдашева сім’я»?

А Часів реформи 1861 р.; Б Перших десятиліть після реформи 1861 р.

2. Хто з письменників сказав про мову повісті «Кайдашева сім’я»: «Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив»?

А І. Франко; Б М. Коцюбинський; В М. Рильський.

3. Кого Кайдашиха «одразу почастувала полином», а потім без кінця лаяла та глузувала з неї?

А Мотрю; Б Мелашку.

4. Про кого у творі «Кайдашева сім’я» селяни говорили, що це«чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий посіпака»?

А Про Омелька Кайдаша; Б Карпа; В Мотрю.

5. Хто з героїв повісті вважав, що вісь біля воза зламалась тільки тому, що він поїхав по снопи у неділю?

А Омелько Кайдаш; Б Карпо;В Лаврін.

6. Хто з героїв повісті «був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись»?

А Карпо; Б Лаврін.

7. Хто з героїв повісті «був дотепним, життєрадісним парубком, а, ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю»?

А Карпо; Б Лаврін.

8. Чий це портрет: «висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні»?

А Мотря; Б Мелашка;В Маруся Кайдашиха.

9. Хто з героїв твору «.ніколи не сміявся гаразд, а його насуплене жовтувате лице не розвиднялось навіть тоді, як губи осміхались»?

А Омелько Кайдаш; Б Лаврін; В Карпо.

10. Повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького назвав «оздобою українського письменства»:

А Т. Шевченко; Б І. Франко; В О. Білецький.

2. Переказ ключових епізодів тексту з творчим завданням

1. Повернення Лавріна і Мелашки з Бієвець.

2. Пригода з Мотриним борщем.

3. Сутички Кайдашихи з невістками.

4. Показ набожності баби Палажки.

• Які моральні якості персонажів виявляються в кожному епізоді?

• У чому полягає (досягається) майстерність побутових картин у кожному епізоді?

II. Оголошення теми і мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу

1. Слово вчителя

Яскраво змальовані побутові картини є складовою частиною композиції твору. Якщо в повісті «Микола Джеря» та в багатьох інших творах у зображенні пейзажів Нечуй-Левицький виявив себе «великим артистом зору», як казав Іван Франко, то в «Кайдашевій сім’ ї», де описи природи майже відсутні, він виявив себе чудовим художником у змалюванні побуту, великим реалістом у відтворенні живої колоритної мови персонажів. Майстерність побутових картин досягається тим, що письменник добре знає життя селян і вміє з високою художньою виразністю відобразити його в деталях. Можна проілюструвати багато побутових картин (епізод боротьби за мотовило, подорож Кайдашихи в с. Бієвці, сутичка біля двору баби Палажки та ін.). Реалістично зображуючи ці картини, Нечуй-Левицький широко використовує гумор і сатиру.

2. Словникова робота

Гумор — зображення в смішному вигляді окремих явищ життя чи поведінки людини.

Сатира — це гнівне осудження в творі явищ суспільного й особистого життя.

За словами В. Г. Бєлінського, «під сатирою слід розуміти не безвинне зубоскальство веселеньких дотепників, а грім обурення, грозу духу, скривдженого ганьбою товариства». Сатиричні образи, як правило, викликають у читача почуття обурення й огиди до негативних явищ життя, зображених у творі; кличуть на боротьбу з ними.

3. Пояснення вчителя

У повісті «Кайдашева сім’я» Нечуй-Левицький виявив себе майстерним гумористом.

Розкриваючи традицію життя селянства за капіталізму в умовах темноти й безкультурності, письменник зумів по-гоголівськи показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. Але це сміх не заради сміху. Навпаки, автор співчуває своїм персонажам, серед негативного хоче підкреслити щось і позитивне. Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору.

4. Виразне коментоване читання епізодів (гумористичних картин) твору

В усіх цих епізодах головне обвинувачення падає не стільки на персонажів твору, скільки на ті соціальні умови, в яких вони живуть, на той лад, що породжував суперечності в сім’ ї, що їх так детально змальовано в багатьох побутових картинах повісті.

5. «У творчій лабораторії письменника»

Робота в групах

Дослідники проаналізували мовні засоби І. Нечуя-Левицького, використані в творі.

1-ша група. І. С. Нечуй-Левицький володіє високохудожньою літературною мовою, широко використовує багатства народної творчості. Передусім треба сказати про прислів’ я і приказки, якими пересипана мова персонажів. Так, старий Кайдаш говорить до Карпа: «В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить»; «Хоч між дровами, аби з чорними бровами»,— говорить Лаврін до матері прислів’ям і цим натякає на свою закоханість у Мелашку. У нього зустрічаємо ще таку приказку: «Не питай старого, а питай бувалого».

Улесливість Кайдашихи підкреслюється прислів’ям, зверненим до Мотрі в час сватання: «Щоб ти була здорова, як вода, щоб цвіла, як рожа». «Нащо тобі заглядати в наші горшки?» — говорить Кайдашиха до баби Палажки, використовуючи приказку. Щоб розважити й заспокоїти Мелашку, стара Балашиха наводить таку приказку: «Дівка, як верба: де посади, то прийметься». «Не питай, бо старий будеш»,— грубо відповідає Мотря Карпові, виявляючи свою круту вдачу. Проти свекрухи вона використовує такі прислів’я: «Наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці», «Старе, як мале» тощо.

2-га група. У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю». Мати Мелашки, стара Балашиха. розглядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами народної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла». Нечуй-Левицький використовує й такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем». Вкладаючи в уста баби Палажки слова знахарки-шептухи, автор висміює нікчемність цього заходу лікування. Палажка не знає добре всіх слів замовляння, дещо додає від себе, і це викликає в читача сміх: «Пом’яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савтирю і ще й тую, що телятиною обшита, Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах». Цим гумористичним зображенням шептухи письменник виступив проти мракобісся, що було невід’ ємним супутником життя селян за капіталізму.

3-тя група. Мова повісті багата на різні образні звороти. Серед них насамперед треба відзначити багатство художніх порівнянь. Нечуй-Левицький недарма вважається майстром порівнянь, і всі твори його пересипані, мов перлами, різноманітними порівняннями. Деякі з них посилюють виразність мови, інші — підкреслюють гумористичне звучання окремих виразів. Для ілюстрації добираємо художньо яскраві порівняння, наприклад, про Кайдаша автор говорить: «червоний перець у горілці дражнив його, неначе цяцька малу дитину»; про Кайдашиху: «вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині»; або ще: «висока та суха, неначе циганська голка»; про Мотрю: «Мотря теліпалась на стіні, неначе павук на павутинні»; «в великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою»; про Мелашку: «Мелашка затріпала рученятами, неначе пташка крилами». Доцільно навести ще таку фразу, насичену різними порівняннями, які мають гумористичне забарвлення: «Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, а далі ніби завило: ґвалт, ґвалт, ґвалт!» У повісті використано гіперболи, наприклад, говориться про Мелашку, що вона «виплакала всі сльози, що зібрались за всі жнива, і полила ними материн садок». Мотря говорить про свекруху: «Та вона незабаром поріже та повкидає в борщ моїх дітей». У творі зустрічаємо багатство інших тропів: метафор, епітетів тощо: «під її солодкими словами ховається гіркий полин», «горщик завищав під ножем, неначе цуценя», «заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихі шуляки голубку», «в хаті гризла Мелашку свекруха», «горшки застогнали», «Мелашка частувала миски рогачем» та ін. Нечуй-Левицький збагачує мову твору, використовуючи синоніми. Для прикладу можна навести такі дієслівні синоніми: бити — «вхопила з полиці горшка і хрьопнула ним об землю»; «свиснула по купі горшків кочергою»; «Кайдашиха цупила горшки»; «Мелашка частувала миски»; кричати — «вони разом верещали, ґвалтували, лаялись»; «пищала Кайдашиха», «мовчала б уже та не гавкала,— кричала Мотря»; «їх лайка дзвеніла»; «Кайдашиха сичала»; Мотря «репетувала та кляла Кайдашиху»;

«Кайдашиха наробила галасу». Окремі вирази, а то й цілі діалоги нагадують живу народну розмову, немов підслухану письменником: «Та випийте-бо, свахо, більше. Невже оце ви зоставляєте стільки на сльози?» Або: «Це, мабуть, свекрушище тобі наговорило на вербі груші, а на осиці кислиці».

6. Повідомлення учня

Високу оцінку повісті «Кайдашева сім’я» дав Іван Франко, зарахувавши її «до найкращих оздоб українського письменства». Особливу увагу він звернув на мову повісті і підкреслив: це «переважно буденна мова українського простолюддя, проста, але, проте, багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом». Повість «Кайдашева сім’я» — один із найкращих творів класичної спадщини. У ньому Нечуй-Левицький, великий знавець життя селянства, правдиво змалював пореформене село, надавши своєму реалізму гострого критичного спрямування. Спрямовуючи вістря своєї сатири проти дрібновласницьких безглуздих суперечок, проти темноти й затурканості селян, автор (хотів того чи не хотів) виступив проти причин, що породжують такі умови життя,— проти соціального ладу. Після кріпаччини, що витягла соки й жили з Омелька Кайдаша, настав капіталістичний лад. А що від того поліпшилось у житті селянства? На це питання Нечуй-Левицький ніби відповідає таким описом: «Податі великі, плата за землю була чимала; і Карпо й Лаврін побачили, що поле не настачить їм грошей на податі, і мусили шукати заробітків». Ось вона, та «голодна воля», як її влучно найменував Панас Мирний. Трагедія життя, як показано в повісті, поглиблюється тим, що капіталістичний лад загострив існуючі суперечності, посилив нікчемну боротьбу за дрібну власність, так майстерно висміяну Нечуєм-Левицьким.

V. Написання к/письмового твору-характеристики персонажа

VI. Підсумки уроку

1. Розкриття антирелігійного мотиву твору

Кепкуючи із «всезнайства» богомольної баби Палажки, автор викриває облудність служителів церкви, які заради впливу на маси не гребували ніякими заходами.

2. «Думка в подарунок»

Давно відійшло в минуле те лихоліття. Настали нові, радісні часи — і нові, щасливі люди живуть нині в селах України. «От хай би подивився мій дід, як життя змінилося!» — говорила онука письменника Віра Аполлінаріївна Левицька. У газеті «Вечірній Київ» за 13 січня 1960 року вона поділилася своїми творчими планами, вирішивши написати другу частину повісті «Кайдашева сім’я». З цією метою Віра Аполлінаріївна побувала на батьківщині свого діда в Стеблові на Київщині, де розгорталися події у творі; була в гостях у нащадків Кайдашів. Вона розповідає, що зовні мовби і Рось така ж сама, навіть є горб, який Омелько Кайдаш хотів розкопати, щоб вози не ламалися. Але Стеблова не впізнати. Тепер це чудове містечко з клубом, бібліотекою, двома школами. А до революції тут була лише церковно-приходська школа».

VII. Домашнє завдання

Дописати твір, підготувати розповідь про творчість Панаса Мирного.

Контрольна робота №2 «Українська драматургія і театр 70 – 90-х років ХІХ ст.»

Варіант 1

1. Членами сім’ї мартина Борулі в однойменному драматичному творі є

а) Микола; б) Омелько; в) Палажка; г) Степан; ґ) Марися; д) Гервасій.

2. «Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-своєму… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш». Ці слова у п’єсі «Мартин Боруля» належать…

а) Степанові; б) Мартинові Борулі; в) Омелькові; г) Миколі.

3. Вкажіть твір Михайла Старицького, що розкриває долю мистецької особистості:

а) «Оборона Буші»; б) «Талан»; в) «Виклик»; г) «Розбійник Кармелюк».

4. У цитаті: «...від його мусянжового, загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим, з горбинкою ніс загнувся йому гаком, нагадуючи дзьоб у хижого птаха; в зеленастих очах яскріє сваволя і лютість» наведено опис...

а) Потоцького; б) Чарнецького; в) Антося; г) сотника.

5. Для чого Орися, героїня твору Михайла Старицького «Оборона Буші» наказала Антосеві прийти в таємний льох?

а) щоб разом померти і залишитися з ним навіки; б) щоб переховатися й разом урятуватися;

в) щоб потім утекти в далекі краї; г) щоб помститися юнакові за зраду.

6. Продовжіть речення. «Трагікомедія — це…»

Достатній рівень (Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.)

7. Схарактеризуйте образи оборонців Буші (за повістю М. Старицького «Оборона Буші»).

8. Визначте засоби комічного в трагікомедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

Високий рівень (Правильна, змістовна, цікава відповідь оцінюється в 5 балів.)

9. Виконайте одне із завдань.

А Напишіть твір-роздум «Патріотизм, відповідальність за долю батьківщини» (за твором М.Старицького «Оборона Буші» та власним досвідом).

Б Продовжіть історію: «Якби Мартин Боруля здобув-таки дворянство…».

Варіант2

1. Чому Націєвський, герой твору І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», втік від нареченої, дочки Борулі Марисі?

а) він злякався Миколи, попереднього жениха Марисі; б) вона виявилася не дуже багатою;

в) він подумав, що вона чекає дитину від іншого; г) вона виявилася дуже некрасивою

2. «Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе». Ці слова у п'єсі «Мартин Боруля» належать ...

а) Мартинові Борулі; в) Омелькові: б) Степанові; г) Миколі.

3. « На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами. Край п'яти тієї скелі розсипались, мов курчата круг квочки, манесенькі селянські й міщанські хатки, окутані вітами зелених садочків; між критими соломою стріхами здіймались де-не-де й високі черепичні дахи, що червоніли між яриною здалеку» ¾ це опис

а) Києва ; б) Львова; в) Буші; г) Варшави.

4. Кому належав замок «Орлине гніздо» в повісті М. Старицького «Оборона Буші»?

а) Стєфану Потоцькому; в) Лянцкоронському

б) Антосю Корецькому; г) Чарнецькому.

5. Основні ознаки комедії:

а) наявність комічного персонажа; б) численні пейзажі;

в) конфлікт із сатиричним забарвленням ; г) дійові особи як носії високого і прекрасного.

6. Продовжіть речення. «Історико-пригодницька повість — це…»

Достатній рівень (Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.)

7. Схарактеризуйте образ головного героя трагікомедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

8. Визначте роль пейзажів та інших описів у повісті М. Старицького «Оборона Буші».

Високий рівень (Правильна, змістовна, цікава відповідь оцінюється в 5 балів.)

9. Виконайте одне із завдань.

А Напишіть твір-роздум «Прагнення вивищитися над оточенням, нехтуючи родовими традиціями, народною етикою та мораллю, у творі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»і в наш час».

Б Продовжіть історію: «Якби Орися й Антось із повісті М. Старицького «Оборона Буші» не загинули…».

Контрольна робота "Творчість В. Стефаника і Л. Українки"

1 варіант

1. В. Стефаник — неперевершений майстер…

А Філософської новели.

Б Соціально-побутової повісті.

В Соціально-психологічної новели.

Г Драматичного твору.

2. Творчість В. Стефаника зближується…

А З експресіонізмом.

Б Романтизмом.

В Сюрреалізмом.

Г Символізмом.

3. Залишаючи село, І. Дідух просить сусідів, щоб вони (В. Стефаник «Камінний хрест»)…

А Чистили хрест та доглядали порядок біля нього.

Б У святу неділю покропили хрест.

В Писали йому листи про своє життя.

Г Обробляли ту землю, на якій він тяжко працював.

4. Твір «Камінний хрест» В. Стефаника написаний під впливом...

А Знань письменника про вірування селянської бідноти.

Б Згадок автора про чисельну смерть простого люду.

В Вражень митця від масової еміграції.

Г Матеріалів, надрукованих у періодичних виданнях.

5.Визначте жанрову форму твору "Лісова пісня":

А драма-феєрія;

Б соціально-психологічна драма;

В історична трагедія;

Г філософська драма.

6. «Сontra spem spero!»Лесі Українки — це утвердження...

А Здорового способу життя.

Б Незламності духу людини.

В Краси і величі природи.

Г Туги за рідним краєм.

7. Чому Мавка у драмі «Лісова пісня» Лесі Українки під час жатви рішуче черкає серпом по своїй руці? Щоб:

А Довести власне протистояння Килині.

Б Виявити таким чином протест силам зла.

В Погуляти по лісових хащах.

Г Не руйнувати красу Русалки Польової.

8. У другій дії драми Лесі Українки «Лісова пісня» відображено...

А Пізнє літо. Б Пізню весну. В Початок осені. Г Середину зими.

9. Леся Українка написала «Лісову пісню» під впливом згадок про...

А Чарівну красу природи Поділля.

Б С. Мержинського.

В Про дитинство, проведене на Волині.

Г Безліч прочитаних казок.

10. Конфлікт драми «Лісова пісня» Лесі Українки...

А Фольклорно-ліричний.

Б Філософсько-психологічний.

В Філософсько-соціальний.

Г Соціально-психологічний.

11. «Лісова пісня» —шедевр всесвітньої драматургії Лесі Українки,

який був створений влітку...

А 1909 р. за 15 днів.

Б 1911 р. за 12 днів.

В 1912р. за 10 днів.

Г 1910р. за 11 днів.

12. Від чого, на думку Лесі Українки, може втопитись країна? («І все-

таки до тебе думка лине...»)

А Від крові.

Б Злиднів.

В Сліз.

Г Горя.

2 варіант

1. В. Стефаник — письменник...

А XX ст. Б XIXст. В Кінця XVIII — початку XIXст. Г Кінця XIX — початку XX ст.

2. На камінному хресті було написано (В. Стефаник «Камінний хрест»)...

А Заповіді Біблії.

Б Уривок з давнього літопису.

В Ім'я Івана Дідуга і його дружини.

Г Молитву-оберіг від непосильної праці.

3. Образ хреста символізує (В. Стефаник «Камінний хрест»)...

А Страдницьку долю селянина.

Б Набожність селян.

В Місце історичних подій.

Г Тугу за рідним краєм.

4. Який процес охоплюють події новели «Камінний хрест»?

А Фемінізм

Б Еміграція

В Безробіття

Г Безладдя у країні

5. Рядки: Так! Я буду крізь сльози сміятись, /Серед лиха співати пісні, /Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні! –

з поезії:

А «Сontra spem spero!»;

Б «Скрізь плач, і стогін, і ридання…»;

В «Слово, чому ти не твердая криця…»

Г «І все-таки до тебе думка лине…»

6. Найбільше Мавка цінує в людині (Леся Українка «Лісова пісня»)...

А Розум і кмітливість.

Б Уміння випікати хліб.

В Здатність до творчості.

Г Бережливе ставлення до природи.

7. Кращі твори поетеси позначені намаганням...

А Відобразити народні звичаї, обряди, пісні.

Б Возвеличити красу української природи.

В Поєднати гармонію ідеалу з життєвою правдою.

Г Захистити людину від пригнічення.

8. Хто із зазначених героїв твору Лесі Українки «Лісова пісня» за логічним смислом зайвий: Мавка, Лісовик, Водяник, Лукаш, Перелісник, Потерчата?

А Водяник.

Б Лукаш.

В Потерчата.

Г Лісовик.

9. Світ, відображений у драмі «Лісова пісня» Лесі Українки, пов'язаний...

А Язичництвом.

Б 3 християнством.

В Потойбічним життям.

Г Міфами і легендами.

10. Творчим методом Лесі Українки, як визначила сама поетеса, є...

А Неокласицизм.

Б Критичний реалізм.

В Експресіонізм.

Г Неоромантизм.

11. У поезії «Сontra spem spero!»Леся Українка значну увагу приділяє:

А Місцю особистості в суспільному житті.

Б Боротьбі з будь-якими негативними соціальними явищами.

В Критиці самодержавства.

Г Весняному відродженню природи.

12. Леся Українка писала, що її драма «Лісова пісня» була створена на честь...

А «Всьому живому на світі».

Б «Подільській природі».

В «Поліському краєвиду».

Г «Волинських лісів».

Розробка позакласного заходу

Тема: Приречений на безсмертя… (Життя і творчість М. Вербицького. Сторінки історії пісні, якій судилося стати Гімном України)

Мета: на прикладі творчості М. Вербицького націлити учнів на розуміння життєвого змісту музики, що втілює образи реальних історичних подій України, вчити учнів аналізувати образний зміст та звучання музики, знаходити спільне у змісту різножанрових творів, поглибити знання про творчість М. Вербицького, закріпити визначення понять музичний образ, розвивати інтерес до патріотичних образів у музичних творах; виховувати патріотизм, кращі моральні та духовні якості особистості.

Форма виховної діяльності: свято-презентації

Обладнання: портрет М. Вербицького, інтерактивна дошка, презентації, аудіозаписи.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Повідомлення теми і мети року

На уроках літератури ви дізналися, що таке «літературний образ», який можна уявити за допомогою опису зовнішності героя, особливостей його мовлення, вчинків. Іноді навіть опис природи допомагає уявити настрій героя, його почуття, думки. Чи може, на вашу думку, композитор створити образи? Наше заняття присвячене славетній постаті музичної України, українського композитора, співавтора національного гімну Михайла Михайловича Вербицького, з нагоди 200-річчя від дня народження.(слайд 1)

Наше заняття я розпочну поезією Максима Рильського.

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях – і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров

В піснях дівоча світла туга

І вічний полюх косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря …

Вчитель: Пісня – душа народу. Найвищим виявом його патріотичних почуттів є пісні-гімни. Саме такі твори стають музичними символами нації.

ІV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Як складалися пісні? Хто були їх автори?

- Чи можемо ми визначити настрій людини за піснею, яку вона співає? Доведіть це, посилаючись на власний досвід.

- Творчість яких композиторів ви запам’ятали?

- Що ж таке музичний образ? (Музичний образ – це узагальнене відтворення засобами музичного мистецтва явищ дійсності та духовного світу людини.)

- Хто є авторами національного гімну України? Коли він був написаний? (Державний Гімн– це урочиста пісня, прийнята як офіційний національний символ нашої держави, що символізує і пропагує національні ідеї та ментальність країни, якій належить.)

V. Основний зміст роботи

1.Розповідь учителя

Серед творчих особистостей Західної України 19 ст.помітно вирізняється постать композитора Михайла Вербицького. З нагоди 200-річчя від дня народження запрошую здійснити віртуальну екскурсію такими розділами: біографія М. Вербицького, музична бібліотека, історія пісні-гімну «Ще не вмерла України», пройдемо крізь віки з пошаною та розглянемо деякі цікаві факти, присвячені постаті композитора. (слайд 2)

2. Робота в групах. Презентації

Кожен із розділів ми розглянемо, працюючи в групах. Кожна група отримала завдання і підготувала презентацію. Тож розпочинаймо.

1гр. – Біографи

2гр.- Музикознавці

3гр. – Історики

(Учні прослуховують Гімн України М. Вербицького і П. Чубинського.)

4гр. – Дослідники

Підсумки роботи в групах

3. Цікаві факти

Гімн України перекладений і виконуються 14-ма мовами, ось тексти деяких з них.(слайд 3)

У 20-ті роки минулого століття на могилі композитора в с. Млини встановили пам’ятник, який у верхній частині нагадував два нерозквітлі бутони, що символізували не до кінця його розкритий талант. А у 1990 році за ініціативи львів’ян було виготовлено металеву огорожу із зображенням тризуба і ліри.(слайд 4)

Перший пам’ятник композиторові в Україні був відкритий на 6-ту річницю Дня Незалежності (1997р.) у м. Яворові Львівської області. Ім’я Михайла Михайловича Вербицького включено до календаря пам’ятних дат на 2014-2015 рр., які відзначаються під егідою ЮНЕСКО. (слайд 5)

До 200-річчя від дня народження композитора за кошти громадськості у Львові планується звести другий в Україні пам’ятник автору музики українського державного гімну та урочисто відкрити у 2015 році. (слайд 6)

Михайлівський карильйон (слайд 7)

Факти про гімн (слайд 8)

Кросворд (слайд 9) Перевірка (слайд 10)

4.« Міркування вголос».

Обговорення вислову М.В.Гоголя: «Для України народні пісні – це все: і поезія, і історія, і батьківські могили ». (вислів на дошці)

5.«Незакінчене речення»

Найцікавішим на уроці для мене було те, що… (вислів на дошці)

6. Проблемне запитання.

— Чому, коли грають гімн держави, громадяни стоять струнко, дуже радіють або навіть плачуть? У яких випадках це можна спостерігати?

VІ. Підсумок уроку

Кожна українська пісня має свою історію. Доля багатьох із них схожа на долю нашого народу. Патріотичні українські пісні суворо забороняли, однак знищити їх не змогли.

Тестове завдання (оберіть правильну відповідь):

Державний Гімн – це:1. Народна пісня 2. Урочиста пісня, прийнята як офіційний національний символ держави, що символізує і пропагує національні ідеї та ментальність країни якій належить 3. Музичний твір наспіваного характеру

wym-Вербицький