Цикл уроків з теми "Усна народна творчість"
Ой, сів пугач на могилі...(Ukrainian historic song)
Урок № 1 Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові тощо).
Мета: з ’ясувати роль художньої літератури я к однієї з форм духовної діяльності людини; визначити функції літератури, розуміти багатозначність художнього образу, вміти відрізняти різні типи образів, поглибити знання учнів щодо понять про художній образ, художній твір; розвивати
в школярів навики самостійної роботи в досягненні знань, культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття; формувати кругозір учнів; виховувати в учнів любов до художньої літератури,
повагу до її творців; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
• Які види мистецтва ви знаєте? А художня література є мистецтвом? Свої міркування обґрунтуйте.
• Що намагалися відтворити письменники в літературі? Які художні засоби вони при цьому застосовували?
• Що відчуває людина під час читання художнього твору?
• Чому книга — це дорогоцінний скарб?
• Твори яких письменників ви пам’ятаєте і цінуєте? Відповідь обґрунтуйте, посилаючись на відповідні приклади.
• Яким, на ваш погляд, повинен бути художній твір, щоб він не втрачав актуальності?
(Відповідь надайте, застосовуючи прийом «Доміно». (Наприклад, художній твір — повчальний — цікавий, захоплюючий — життєвий — ...)
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Опрацювання навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Ми знову вирушаємо в цікаву, захоплюючу подорож. Скільки ви ще відчуєте, пізнаєте, навчитеся! Нові знайомства, герої, пригоди — все це завдяки книзі. Вона виховує в нас любов до рідної України,
повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, почуття патріотизму. Художній твір навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Тому я запрошую вас у подорож з книгою, яка перенесе читача в інші епохи, дозволить заглибитися в долю героїв, разом з ними радіти і печалитися, переборювати найтяжчі випробування, йти на героїчні
подвиги.
2. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини
2.1. Міні-дискусія. Обговорення питань.
• Що таке духовність? Чим вона вимірюється?
• Завдяки чому людина стає духовно багатою?
• Як книга впливає на внутрішній світ читача?
• Чи може книга перевиховати людину?
• Яким чином художня література допомагає кожному осмислити власні вчинки, поведінку, ставлення один до одного?
2.2. Вплив художньої літератури на читача.
Книга — це мудрий, розважливий, найвірніший друг людини, який супроводжує її протягом усього життя. Та не лише всебічними науковими знаннями багата книга,— вона ще має чудесну властивість поглиблювати, розширювати й продовжувати наші літа. Література вчить людину бути чесною, порядною, відповідальною, шляхетною, працьовитою... Читання розвиває усне мовлення і мислення кожного, збагачує його почуття, формує активне ставлення до навколишнього світу, виступає важливим засобом спілкування і поглибленого вивчення художньої літератури. Книга відтворює картини людського життя. У центрі кожного художнього твору — люди, їх життя, праця, думки і почуття. У літературних творах змальовуються на прикладі дійової особи вчинки, звичаї, поведінка, настрої і почуття не однієї якоїсь людини, а багатьох. Кожний твір — розповідь про внутрішній світ людей, про їхні взаємовідносини, настрої, прагнення і вчинки, думки і переживання. Книга впливає не тільки на розум, але й на почуття читача.
3. Функції літератури
Пізнавальна — людина є не тільки предметом зображення літератури, але й її метою. Читаючи художній твір, можна дізнатися про історичне минуле, звичаї, обряди рідного народу, культуру тощо.
Естетична (художня) — літературний твір впливає на почуття і переживання читача, викликає в нього задоволення, насолоду від його читання; у кожної людини є естетичне відчуття, прагнення до прекрасного.
Виховна — художній твір сприяє вихованню в читачів любові до рідного краю, праці, природи; до одних дійових осіб автор намагається викликати в читачів співчуття і любов, до інших — неприязнь, ненависть.
4. Багатозначність художнього образу, його різновиди
Сучасне життя важко уявити без художніх книжок. З їхніх сторінок на нас дивляться герої минулого й сьогодення, про яких цікаво і захоплююче розповідають автори-письменники, які є особливо обдарованими людьми. Саме вони відтворюють життя через індивідуальні художні
образи або картини. Ці талановиті митці розкривають суспільні відносини, характери і переживання людей на прикладі конкретної особи, яка є і літературним героєм і ніби олюднює все зображуване. Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність. Все побачене і почуте він обдумує і визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також — що важливе, характерне, що другорядне,випадкове. У своїх творах письменник зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, малює словами художні образи.
Художні образи бувають: образ-персонаж, образ-символ, зорові, слухові тощо.
Розглядаються типові явища життя, які знайшли відображення в конкретному образі; індивідуальні риси, притаманні персонажеві.
4.1 Зовнішній образ:
• Портрет — обличчя, міміка, жести, постать, манера поведінки;
• мова — теми висловлювань, форми мовлення (монологи, репліки в діалогах, «внутрішня» мова, листи); • костюм.
4.2. Внутрішній образ:
Характер персонажа (сильний — слабкий, цілісний — суперечливий, вольовий — безвільний; він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, до навколишнього світу).
Образ-символ — конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ, що має прихований зміст.
5. Аналіз художнього твору (схема)
Приступаючи до аналізу художнього твору, в першу чергу необхідно звернути увагу на історичну обстановку, ситуацію ідейної, естетичної та філософської боротьби в суспільстві в період створення даного художнього твору. Необхідно при цьому розрізняти поняття історичної та історико-літературної обстановки; в останньому випадку маються на увазі:
• боротьба літературних напрямів;
• місце даного твору в низці інших творів автора; місце даного твору серед творів інших авторів, написаних у цей період; • творча історія твору; • оцінка твору в критиці;
• особливості сприйняття даного твору сучасниками письменника;
• оцінка твору в контексті сучасного прочитання.
Далі слід звернутися до питання про ідейно-художню єдність твору, його зміст та форму (при цьому розглядається план змісту — що хотів сказати автор, і план вираження — як йому вдалося це зробити). Після чого з’ясовуються тематика, проблематика, ідея і пафос художнього твору, його композиція.
6. Теорія літератури
6.1. Художній образ — специфічна для літератури (і мистецтва взагалі) форма відображення дійсності, у творенні якої основну роль відіграють почуття, мислення й особливості світосприймання автора-митця. Є образи-персонажі (людські постаті), образи-пейзажі (картини природи), образи-речі (описи предметів та обстановки) тощо.
6.2. Художній твір — кінцевий результат і продукт творчої праці письменника, написаний за законами красного письма. Художні твори і складають художню літературу.
6.3. Художня література (лат. ІШегаШга — написане, від ІШега — буква) — вид мистецтва, що зображує дійсність, створює художні образи за допомогою слова; сукупність творів цього виду мистецтва (епос, лірика, драма).
V. Підсумок уроку
У літературних творах усе змальовується за допомогою словесниххудожніх образів. Проте письменник не тільки малює словамиобрази людей, подій, явищ, предметів, а й виражає своє ставленнядо них.Художні твори збагачують наші знання про людей, про навколишнєжиття і в той же час хвилюють нас, збуджують найрізноманітнішіпочуття, виховують у читачів любов до всього прекрасного в житті,праці, людських взаєминах, у природі.
VI. Домашнє завдання
Підготувати міні-доповідь про боротьбу козацтва з турецько-татарським загарбниками; ідейно-художній аналіз пісенних творів «Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко».
Пісні - Чи не той то хміль
Урок № 2 Українські історичні пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Ой Морозе, Морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не той то Хміль», «За Сибіром сонце сходить»).
Мета: з’ясувати особливості створення українських історичних пісень, проаналізувати програмові твори, дослідити, як у них зображені події історичного минулого; розвивати вміння виразного читання, висловлювати власні судження про те, за що народ увіковічив імена своїх героїв; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги, пошани до національних героїв, прищеплювати учням такі якості, як сміливість, рішучість, сила волі, наполегливість.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: текст творів, історичний матеріал про національно-визвольну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс-гра ≪Чи все ви знаєте про художню літературу?≫
Підготовчий етап: клас розподіляється на дві команди. Обираються
капітани в конкурсі-грі, проводиться жеребкування. Завдання
конкурсу-гри: розгадати кросворд протягом 5—7 хвилин.
1. Кросворд для першої команди.
По вертикалі: 1. Словесне відтворення різних подій, людей, явищ, предметів, уявлюване письменником. {Образ)
По горизонталі: 1. Продовжте прислів’я: «Хліб наснажує тіло, книга — ...» (Розум) 2. Літературний жанр. (Байка) 3. Різновид образу. (Персонаж) 4. Художній засіб. (Метафора) 5. Функція літератури. (Пізнавальна)
1.2. Кросворд для другої команди.
По вертикалі: 1. Всім розкаже всі пригоди, а сама мовчить ізроду. (Книга)
По горизонталі: 1. Літературний жанр. (Казка) 2. Функція літератури. (Естетична) 3. Різновид образу (Символ) 4. Розмова двох персонажів. (Діалог) 5. Вид мистецтва. (Музика)
2. Закінчення конкурсу-гри. Підбиття підсумків
II. Оголошення теми і мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Опрацювання навчального матеріалу
1. Загальна характеристика історичних пісень (матеріал для вчителя)
- Розповідь учителя (учні складають конспект)
Люди складають пісні з давніх-давен — з того часу, коли виникла звукова мова. У піснях ідеться про працю, природу, родинне життя, взаємини між людьми, а також і про важливі суспільні події, зокрема про боротьбу українського народу проти зовнішніх ворогів, і про видатних воїнів та полководців. З часом ця, оспівана в пісні, важлива громадська подія ставала історією, умирали видатні учасники її, давньою ставала й пісня, однак вона не забувалася — люди продовжували її співати. Так було в усі віки: події ставали історією, а пісні зберігалися в пам’яті народній, передаючись від покоління до покоління. Ці пісні в XIX ст., коли освічені люди почали записувати уснопоетичні твори, одержали назву історичних. (Пісні, в яких зображено важливі події минулого та видатних осіб, називаються історичними.)
Історичні пісні виникали в різний час і зображували події своєї епохи, не кожна стара пісня є історичною, а лише та, у якій оспівуються важливі суспільні події та видатні особи, учасники цих подій. Більшість учених виникнення історичних пісень відносять до XV— XVIст., пов’язуючи цей важливий вид народної творчості з боротьбою українського народу проти турецьких і татарських загарбників. Пісні ці в переважній більшості змальовують загальну картину боротьби, у них виступають збірні герої. Пісні пізнішого походження все більше наповнюються конкретно-історичним змістом. У XVII ст. було створено чимало історичних пісень, які оспівують народно-визвольну війну і возз’єднання України з Росією, боротьбу проти польської шляхти і місцевого панства. Тут виступають історичні особи — Богдан Хмельницький, Нечай, Богун, Морозенко й інші, що втілили в собі народні прагнення та ідеали. Всі вони оспівані як виразники волі народу, його сили і мудрості. Справжні події історії правдиво відображені в піснях про стихійні селянські повстання та їх героїв — про галицьких опричників (Олекса Довбуш), про гайдамацькі повстання другої половини XVIII ст. (Максим Залізняк, Іван Гонта). І хоч гайдамацький рух жорстоко придушено, образи гайдамаків — народних месників — продовжували жити в пам’яті народних мас, запалюючи на подальшу боротьбу з кріпосницьким ладом, з ненависним панством.
В історичних піснях, де йдеться про керівників стихійних селянських повстань, наприклад Кармалюка, в центрі — події класової боротьби народу проти гнобителів. Народ своїх улюблених героїв возвеличував, гіперболізував їхню силу, висловлював своє любовне ставлення до них. В історичних піснях пізнішого часу зображена боротьба трудящих проти самодержавства. Пісні про громадянську та Другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними.
2. Історична пісня ≪Зажурилась Україна≫
2.1. Виразне читання твору.
2.2. Історія створення пісні.
Записано пісню в середині XIX ст. в Новомосковському повіті Катеринославської губернії.
Даний твір — про лихо татаро-турецьких нападів. З часом пісня зазнала значних переробок. Очевидно, заключна частина її, яка відрізняється своїм оптимістичним настроєм, створена пізніше, перед остаточним звільненням чорноморських берегів з-під турецького поневолення в другій половині XVIII ст.
2.3. Тема: показ страждань українського народу від нападів турецько- татарських орд.
2.4. Ідея: заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель.
2.5. Основна думка: лише одностайні дії всього народу можуть врятувати країну від зруйнування.
2.6. Жанр: історична пісня.
2.7. Опрацювання змісту твору в формі бесіди за питаннями:
• Які часи зображені в пісні? Що про це свідчить?
• Яких страждань зазнала Україна? (Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії — У полон забрано; Як зайняли, то й погнали До пана, до хана)
• Ким були оборонці рідного краю? Що вам про них відомо?
• Як козаки збиралися до бою з ворогом? Чи були вони впевнені у своїй перемозі?
• Якою зброєю вирішили скористатися захисники України в боротьбі з ворогом? Чому не всі з них мали якісне озброєння?
• Як розуміти закінчення твору?
• Для чого народ склав цю пісню?
2.8. Художні особливості пісні.
Метафори: «Зажурилась Україна», «слава не пропала».
Риторичні оклики: «Дамо тому стиха лиха Та вражому турку!» «Оце ж тобі, вражий турчин, 3 душею розлука!».
3. Опрацювання історичної пісні ≪Та, ой, як крикнув же та козак Сірко≫
3.1. Виразне читання твору.
3.2. Історична довідка про Івана Сірка, кошового.
Це був відважний козак, він усе своє життя воював з турками й татарами, бо їх уважав за найбільших ворогів України. Сірко побив турків і татар у 55 битвах і так ослабив кримських татар, що вони вже потім не мали сили нападати на Україну. Тоді в степах над Чорним морем почали осідати перші поселенці з України, земля стала вкриватися селами, степи стали змінюватися урожайними полями. Протягом 20 років боровся Іван Сірко проти турецько-татарських завойовників, змушував ворогів тремтіти за морем і за горами, а коли вони насмілювалися йти на Україну по ясир, тобто брати людей
у неволю, козацький ватажок гнав їх геть з рідної землі аж у Крим. Рубаючи ворогів-нападників у полі й на морі, він наганяв їм такого переполоху, що грабіжники мусили кидати награбоване й мерщій рятувати своє життя. Сірко — історична особа. Він — син козака з Мерефи Харківської
області. Безліч переказів та легенд існує про нього. Ім’я його одна з легенд пояснює так. Іван нібито народився з зубами і, коли його проносили повз стіл, схопив пиріжок і з’їв. У народі прокотилася чутка: такий гризтиме ворогів, як пес Сірко. Прізвисько закріпилося за хлопчиком, потім стало іменем відважного козака. Інша легенда розповідає, що Сірко перемагав не тільки людей, а й чортів. Річка Чортомлин нібито тому так зветься, що в ній Сірко убив чорта, який хлюпався у воді. Чорт тільки клюкнув ногами, коли кошовий луснув його з пістоля. Що ж розповідає про нього історія? Вперше на історичну арену Сірко виступив як вінницький полковник. А вже через 3 роки очолив
Січ. Мужній полководець брав якнайактивнішу участь у Визвольній війні українського народу проти польської шляхти 1648—1654 рр. Пізніше Сірко очолив повстання проти царських воєвод. У цій жорстокій сутичці загинув улюблений його син Петро. Сам же кошовий попав у царську немилість і був засланий за непокору до Сибіру. Та хоч цар побоювався Сірка й не любив за волелюбство, проте у грізний час згадав про засланця. Коли 300 тисяч турків перейшли Дунай та хмарою посунули на Україну, запорожці зажадали від царського уряду повернення на Січ грози бусурманів Сірка. Цар змушений був поступитися. Щоправда, перед тим, як звільнити Сірка, цар запросив його до своїх палат і змусив дати присягу на вірність царській величності. Він знав, що лицар Сірко ніколи не порушить свого слова. Сірко здійснив кілька походів на Кримське ханство й причорноморські турецькі фортеці. Завдавши ворогам величезних втрат, запорожці визволили з неволі багатьох полонених. Недарма називали бусурмани Сірка Урус-шайтаном, тобто українським чортом. Для ворогів він справді був страшнішим за нечисту силу. Для рідної ж землі Іван Сірко був вірним оборонцем та захисником. Іван Сірко помер 1680 року на Чортомлинській Січі. Його могила
є там донині в селі Купелівці, а на могилі камінь з написом. Народговорить, що там лише одна рука Сіркова, а він сам ходить по світу і допомагає українським військам побивати ворогів.
3.3. Тема: зображення походу козацького війська під керівництвом Сірка до кримського хана.
3.4. Ідея: уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка та його війська.
3.5. Основна думка: народ завжди складає пісні про тих, хто віддав своє життя заради вільної і щасливої України.
3.6. Жанр: історична пісня.
3.7. Аналіз змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Які часи оспівані у творі?
• Як Сірко поводить себе з військом? (Звертається до них: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодії...»)
• Як у творі описано козацьке військо? (...Орли та із Січі вилітали, Аж то військо та славне Запорозьке)
• До кого «в гості» виїхав Сірко зі своїми козаченьками?
• Чому народ козаків називає орлами?
• Які особливості пісні як жанру притаманні даному твору?
• Що намагався оспівати народ, у цій пісні?
3.8. Мікрофон. «Які слова подяки ви б висловили Сірку, його війську, зустрівшись із ними?»
3.9. Застосовуючи прийом «Доміно», охарактеризуйте Сірка, добираючи слова. (Наприклад, Сірко мужній — справедливий — чемний — рішучий — винахідливий — ...)
3.10. Художні особливості пісні.
Риторичний оклик: «Та збирайтеся до хати у гості!».
Метафори: «туман поле покриває», «військо... виграває», «місяць... зі ходжає».
Повтори: «...та ми ж думали...».
Епітет: «битий шлях».
V. Підсумки уроку
VI. Домашнє завдання
Вивч.конспект, ст.. читати
Урок № З Українські історичні пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту
Мета: продовжити знайомити школярів з історичними піснями; проаналізувати ідейно-художній зміст програмових творів,пов’язуючи з історичними подіями, які в них оспівані; визначити провідні мотиви цих пісень; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, спостережливість, уміння виразно і вдумливо читати пісні, створювати уявні словесні картини, логічно мислити; виховувати почуття пошани до історичних героїв, митців народної пісні; прищеплювати пунктуальність, відповідальність за доручену справу.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Бесіда за питаннями:
• Які пісні називають історичними? Наведіть приклади.
• Чим відрізняється стара пісня від історичної?
• Коли і у зв’язку з чим виникли історичні пісні?
• Про що розповідається в найдавніших історичних піснях?
• За що народ прославляє у піснях своїх захисників? Кого саме? Назвіть відомих вам героїв.
• Кому ми вдячні за те, що маємо зараз можливість насолоджуватися народними історичними піснями?
2 .Гра-змагання ≪Хто швидше≫ (за змістом історичної пісні ≪Та, ой, як крикнув же козак Сірко≫)
Завдання гри: розгадати кросворд протягом 5—7 хвилин.
2.1. Кросворд для першої команди.
По вертикалі: 1. Жанр даного твору. (Пісня)
По горизонталі: 1. Назва місцевості, де літав сизий орел. (Степ) 2. Отаман козацький. (Сірко) 3. Як у творі названо козацьке військо? (Славним) 4. До кого зібралося їхати козацьке військо? (Хана) 5. Продовжіть рядок: «...над степом та сонечко...» (Сяє)
2.2. Кросворд для другої команди.
По вертикалі: 1. Головний герой твору. (Сірко)
По горизонталі: 1. Місце розташування козаків. (Січ) 2. Художній засіб «битий шлях». (Епітет) 3. Назва війська козаків. (Запорізьке) 4. Шлях, якимрухався отаман із козаченьками. (.Кримський) 5. З яким птахом народ порівняв рух отамана по степу? (Орлом)
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності школярів
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Головний герой історичної пісні — козак (матеріал для вчителя)
Оглядаючи малюнки учнів до програмових творів, звертаємо їх увагуна зовнішній вигляд козака (голена голова з «оселедцем», голенеобличчя, вуса кінцями донизу, мужній і суворий вигляд обличчя, сміливийі гострий погляд), на одяг (жупан або кирея, смушкова шапкаіз шликом, біла вишиванка, широкі шаровари, вправлені в чоботи,—все це яскравих кольорів), на зброю (шабля при боці, пістоль за поясом,рушниця і т. д.), на горду поставу тіла, у якій відчуваються сила,відвага, готовність у першу ж мить кинутися в бій. На коні козаксидить вільно і зручно, як влитий,— «наче з конем народився». Осьтакі люди захищали наш рідний край від зазіхань зовнішніх ворогів;такими були наші предки, наші далекі прадіди.Слід також зазначити, що на Січі в низових (рядових) козаків спеціальновиховувалося нехтування матеріальними благами, байдужістьдо грошей і майна. Найбільш цінилися воїнська доблесть, мужність,відвага (до одчайдушності), вірність товариству і рідному краю, винахідливість у бою, мистецьке володіння зброєю, нещадність до ворогів.Звичайно, козацька верхівка наживалася в походах, часто за рахунокнизових козаків. Майнової рівності між козаками не було.
3. Аналіз історичної пісні ≪Ой Морозе, Морозенку≫
3.1. Виразне читання пісні вчителем або прослуховування її в аудіозапису (вокальне виконання пісні).
3.2. Хто він, Морозенко?
Можливо, це один із соратників Богдана Хмельницького — полковник Станіслав Морозенко або осавул (виборна службова особа, яка відала озброєнням, постачанням та військовою підготовкою козаків) Кропивнянського полку Нестір Морозенко.
3.3. Історичні події, відтворені в пісні (розповідь учителя).
У XIVст. литовські князі захопили більшу частину України, а польські феодали загарбали Галичину і Західну Волинь. Між феодалами Литви і Польщі велась уперта і тривала боротьба за українські і білоруські землі, від якої найбільше страждав трудовий народ. Становище трудящих почало різко погіршувалось після того, як у 1569 р. на шляхетському сеймі в Люблині було проголошено політичне об’єднання Литви з Польщею і українські землі, що знаходилися в межах Литовської
держави, опинились під владою шляхетської Польщі. Захоплені пристрастю до наживи, польські магнати і шляхта почали привласнювати величезні земельні масиви, нещадно закріпачувати
селян, збільшувати феодальні повинності. Вони господарювали на Україні, як у колонії. Від них не відставало місцеве українське панство.
Загарбавши українські землі, польські феодали (магнати і шляхта) встановили на Україні найтяжчий, нелюдський кріпосний гніт. Весь тягар кріпосницького і національного гніту ліг на селянство, міську бідноту, козацькі низи. Польська шляхта не вважала українських селян за людей, грубо топтала їх людську гідність. Польські пани за допомогою Ватикану заходами жорстокого примусу насаджувати на Україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополячування українців, глумилися з української мови і культури, намагаючись духовно поневолити український народ. Все це викликало ненависть народу до гнобителів, загострювало класові суперечності, спричинялося до масових селянських повстань, які кінець кінцем привели до Народно-визвольної війни 1648—1654 рр.
Протягом шести років Народно-визвольної війни українського народу кримський хан виступав із своїм військом то на боці козаків, то проти них — з пансько-польськими полчищами. Проте в усі часи татари не припиняли грабунку українських земель. Навіть після переможних битв разом з козаками, повертаючись додому в Крим, підступне татарське військо палило й грабувало села та міста, вбивало чи забирало в полон мирних людей. Козаки їм цього не дарували і часто вступали у кровопролитні бої зі своїми вчорашніми союзниками. Це були страшні часи. Більшість сіл і міст лежало в руїнах, поля не оралися, хліб не сіявся. Змучений люд блукав по країні. Люди гинули не лише в боях і під час татарських нападів, а й від голоду. Отже, пісня «Ой Морозе, Морозенку» розповідає про один із боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім скарали його ватажка.
3.4. Особливості пісні.
Даний твір у народі користується особливою любов’ю. На західноукраїнських землях її виконують навіть під час поховання видатних людей, віддаючи їм останню шану. Ця пісня дуже поширена в різних місцевостях України. Записано понад сорок варіантів її, а в народі їх існує, очевидно, ще більше. Вже сама численність варіантів пісні вказує на незвичайну популярність славного козацького ватажка Морозенка, пам’ять про якого народ зберіг навічно у своїх творах. Образ Морозенка став узагальненим образом захисника вітчизни. В одних варіантах пісень герой бореться з «ляхами-панами», в інших — з турками, татарами, з «турком-шведом» чи просто з лихими ворогами.
3.5. Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.
3.6. Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.
3.7. Основна думка: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно переможе.
3.8. Жанр: історична пісня.
3.9. Композиція.
Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.
Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.
Зав’язка: бій з ворогом.
Кульмінація: полон та катування героя.
Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина. В інших варіантах цієї пісні Морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече
кривавая річка. Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине.
3.1. Складіть інформаційне ґроно щодо характеристики образу Морозенка, посилаючись на текст пісні.
Морозенко «голова завзята»«славний козаче»шанобливе ставлення України до героя
«виступає... попереду війська» (мужність)
Основною рисою Морозенка була насамперед любов до Батьківщини,
готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужністьу боях з ворогом. Пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво:
Ой з-за гори та з-за кручі Буйне військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем виграває.
Захищаючи рідні землі, Морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. Під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. Потрапивши в полон, Морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає Україну із Савур-могили). Цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. В останню хвилину життя Морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину.
3.11. Словникова робота.
Єси — у значенні «є, будеш».
Савур-могила — тут ідеться про один зі степових курганів на півдні України.
Обоз — укріплений військовий табір.
3.12. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Хто такий Морозенко? Як про це зазначено в пісні? (Ой Морозе, Морозенку, Ти славний козаче...)
• За що Україна шанує цього козака?
• Порівняйте опис козацького війська і татарського. Про що він свідчить? (Буйне військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем виграває». «То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, То татар велика сила...)
• Якою була битва козаків з ворогом? (Бились наші козаченьки До ночі глухої,— Полягло наших чимало, А тепер утроє)
• Що сталося з Морозенком, коли він потрапив у полон? (Вони його не стріляли. І на часті не рубали, Тільки з нього молодого, Живцем серце виривали)
• У чому виявилася жорстокість татар до Морозенка? З чим це пов’язано?
• Яких страждань зазнала Україна?
• Хто ж прославляв наш рідний край у скрутний для нього час?
• Дослідіть, як у творі оспівано Україну? Чому вона є уособленням українських матерів?
• 3 чим асоціюються татари? Як їх названо у творі? (Проклятими)
• Яким чином дана історична пісня пов’язана з попередньо вивченою?
3.13. Художні особливості твору.
Художні засоби твору підпорядковані його ідейному змісту. Витривалість Морозенка пісня передає за допомогою гіперболи (з вирваним серцем герой із Савур-могили споглядає Україну). Епітети
«славний, молодий, голова завзята, буйне військо», пестливе слово «козаченьки», присвійний займенник «наші» передають пошану та любов українського народу до своїх оборонців. Різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». Постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно кидаються в бій, захищаючи свої землі.
Епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».
Метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко... сивим конем виграває», «живцем серце виривали», «Україна славою покрита».
Гіпербола: «татар велика сила».
Риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та сльозами, Та кров’ю полита!».
3.14. Висновок.
У пісні «Ой Морозе, Морозенку» відобразились усвідомлення народом своєї сили, віра в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога.
4. Опрацювання твору ≪Максим козак Залізняк≫
4.1. Виразне читання або виконання пісні у музичному супроводі.
4.2. Історичний матеріал до твору.
4.2.1. Написання.
Записано історичну пісню в квітні 1939 р. від кобзарів Петра Івановича Гузя та Єгора Хомича Мовчана.
4.2.2. Хто ж він, козак М. Залізняк?
Максим Залізняк — син селянина з містечка Медведівки (на Чигиринщині), народний герой Коліївщини. У 1768 р. він зібрав у Холодному Яру, на Чигиринщині, гайдамацький загін у кількасот
чоловік (у пісні 40 тисяч — поетичне перебільшення) і захопив Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Канів і разом із загоном Гонти — Умань, одну з найбільших фортець польської шляхти
на Правобережжі. Загін царського полковника Гур’єва підступно роззброїв і ліквідував гайдамацький табір під Уманню. Залізняка катували і заслали на каторгу в Нерчинськ.
4.3. Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Максима Залізняка з панами.
4.4. Ідея: уславлення героїчної вдачі людей із народу, зокрема козака Максима Залізняка, віра у неминучу перемогу над ворогом.
4.5. Основна думка: сила, мужність, рішучість, згуртованість козаків дозволить їм подолати будь-якого ворога.
4.6. Жанр: історична пісня.
4.7. Кульмінація.
Експозиція: приїзд М. Залізняка на Вкраїну.
Зав’язка: підготовка козаків до бою з панами.
Кульмінація: перемога над ворогом, уславлення М. Залізняка.
Розв’язка: повернення козаків додому.
4.8. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:
• Як у пісні зазначено про походження М. Залізняка? (Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя)
• Чому Максим мав авторитет серед козаків?
• Якою була військова підготовка повстанців? (Обступили город Умань, Покопали шапці Та вдарили з семи гармат У середу вранці)
• Що сприяло перемозі козацтва під головуванням Залізняка над панами?
• Що здобув Максим після бою з ворогом? ( / за те він слави Гарной залучився)
• Як зустріли переможців у рідному краї? {Лине гомін, лине гомін по степу німому, Вертаються козаченьки із бою додому)
• Які міста згадуються у творі? {Запорожжя, Жаботин, Умань)
• Чи існують вони тепер?
• Охарактеризуйте головного героя пісні.
4.9. Мікрофон: «Які слова вдячності ви б висловили тим, хто мужньо боровся з ворогами народу, захищаючи Україну від поневолення.
4.10. Художні особливості пісні.
Повтори: «Та вдарили з семи гармат У середу вранці», «Обступили город Умань» «Лине гомін».
Епітети: «пишна рожа», «гарна слава», «по степу німому».
Метафори: «вдарили з гармат», «лине гомін».
Гіпербола: «Накидали за годину Панів повні шапці». Риторичні оклики: «Як поїхав на Вкраїну Як пишная рожа!»
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
Дібрати додатковий матеріал про Б. Хмельницького, У. Кармалюка; виписати в зошит цитати з пісень, які характеризують цих народних ватажків.
ст.. (читати, відп. на питання)
Урок № 4 Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою
Мета: на прикладі програмових історичних пісень розкрити образи народних оборонців рідної землі, визначити провідні мотиви пісень, зробити їх ідейно-художній аналіз, з’ясувати роль цих образів для українців; розвивати логічне мислення школярів, активізувати їх словник; формувати вміння грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження, робити висновки; виховувати гордість за свій рідний край, народ; прищеплювати інтерес до духовної культурної спадщини українців.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка д/з
- Розповіді про Б. Хмельницького, У. Кармалюка, зачитування цитатної характеристики
2. Бесіда за питаннями:
• Яких ватажків-борців за справедливість і захисту інтересів народу ви знаєте? Чим ці герої запам’яталися вам?
• Дайте визначення пісні як літературному жанру і твору мистецтва. Назвіть різновиди пісень, наведіть приклади.
• Для чого народ складав пісні про своїх захисників?
• Які риси характеру притаманні народним героям?
• Про які історичні події згадується у піснях?
3. Літературна вікторина ≪Пізнай історичну пісню≫
Чи хто їде, чи хто йде, Треба їх спитати, Як не має він грошей — Треба йому дати!
(«За Сибіром сонце сходить»)
Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку!
(«Зажурилась Україна»)
Та сідлайте ж ви коней хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!
(«Та, ой, як крикнув же козак Сірко»)
Ой, втікали вражі ляхи — 11 о іубили шуби... Гей, не один лях лежить Витуривши зуби!
(«Чи не той то хміль»)
Бились наші козаченьки До ночі глухої,— Полягло наших чимало, А татар утроє.
(«Ой Морозе, Морозенку»)
Лине гомін, лине гомін По степу німому. Вертаються козаченьки Із бою додому.
(«Максим козак Залізняк»)
Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині.
(«Максим козак Залізняк»)
Прийшла туга до серденька, Як у світі жити? Світ великий і розкішний Та ніде ся діти!
(«За Сибіром сонце сходить»)
Ой ти станеш з шабленькою, А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Проміж козаками.
(«Зажурилась Україна»)
Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє.
Аж то військо та славне Запорізьке Та на ворожих конях у степу виграває.
(«Та, ой, як крикнув же козак Сірко»)
І гадки не маю — За собою великою Потугу я знаю...
(«Чи не той то хміль»)
То не грім в степу грохочу То не хмара світ закрила,— То татар велика сила Козаченьків обступила.
(«Ой Морозе, Морозенку»)
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Опрацювання історичної пісні ≪Чи не той то хміль?≫
1.1. Виразне читання пісні або прослуховування її в аудіозапису.
1.2. Історична епоха, відтворена у пісні.
У ході Визвольної війни 1648—1654 рр. український народ здобув ряд блискучих перемог над польсько-шляхетськими військами, які були розгромлені в битвах під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями (тепер с. Пилява Старосинявського району Хмельницької області). У полон було взято командуючого польською армією гетьмана М. Потоцького і його помічника польського гетьмана М. Калиновського. Польські та українські пани в паніці тікали з України. У боротьбі проти гнобителів повстанці виявляли масовий героїзм, відстоюючи незалежність і свободу своєї вітчизни. У цей час з’являється багато історичних пісень і дум про події 1648—1654 рр. Вони відбивають всенародний рух проти соціального і національного гніту шляхетської Польщі, оспівують народних героїв,
походи і бої з ворогами. Головним героєм цих пісень є Богдан Хмельницький, оточений глибокою пошаною і любов’ю козацької маси і всього народу.
1.3. Історія написання твору.
Записано цю пісню в 50-х рр. XIX ст. в Галичині. У бою під Жовтими Водами в травні 1648 р. українські війська під керівництвом Богдана Хмельницького здобули першу велику перемогу у Визвольній війні 1648—1654 рр., яка й оспівується в пісні. Золотий Брод, Золота Вода — поетичні назви урочища Жовті Води.
1.4. Тема: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького— видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.
1.5. Ідея: уславлення Б. Хмельницького — народного ватажка, талановитого полководця, мудрого державного діяча.
1.6. Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.
1.7. Жанр: історична пісня.
1.8. Композиція.
Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.
Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.
Кульмінація: перемога над ворогом.
Розв’язка: «Утікали вражі ляхи...».
1.9. Ідейно-художній аналіз пісні. Бесіда за питаннями:
• Що вам відомо про Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, людину? Які твори про нього читали?
• Як слово «хміль» асоціюється з прізвищем Хмельницького? (Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Чи не той то хміль, Що по ниві грає?.. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той Хмельницький)
• Якою в пісні відтворена боротьба козаків з ляхами? {Гей, не один лях лежить Головою в воду)
• Від чого застерігав народ Б. Хмельницького перед битвою? Чому? (Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води,— їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди)
• Про що свідчить впевненість українського ватажка у свої сили перед боєм? Як про це зазначено в пісні? (І гадки не маю — За собою великою По утру я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду,— А все то, вражі ляхи, На вашу біду)
• Якими були наслідки битви українського козацтва з ляхами під керівництвом Б. Хмельницького? (Ой, втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить, Вищиривши зуби!)
• Чому ляхи у творі названі вражими?
• Як у пісні описано становище ворога після його розгрому козацтвом? Чи співчуваєте ви їм? (Утікали вражі ляхи, Деякі повки,— їли ляхів собаки І сірії вовки. Не по однім ляшку Заплакали діти. Не по однім ляшку Зосталась вдовиця)
1.10. Художні особливості пісні.
Метафори: «Хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».
Епітети: «Золота Вода», «хороша врода».
Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить Головою у воду».
Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «...вражі ляхи».
Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?».
2. Аналіз пісні ≪За Сибіром сонце сходить≫
2.1. Виразне читання пісні або прослуховування в аудіозапису.
2.2. Історична епоха, відтворена в пісні.
2.2.1. Бесіда за питаннями:
• Кому належала земля в часи кріпацтва?
• Хто обробляв панську землю?
• Як ставилися поміщики до кріпаків?
• У чому виявилося безправ’я селян?
• Як протестували кріпаки проти гніту і визиску?
2.2.2. Боротьба народу проти кріпацтва як системи.
На рабське безправ’я, поневолення і визиск «своїми» і «чужими» панами український народ відповідав боротьбою, що нерідко виливалася в грізні антикріпосницькі повстання. Особливо пам’ятними були гайдамацькі повстання на Правобережжі і повстання опричників у Галичині та на Буковині. Ці події відобразилися в усній народній творчості, зокрема і в історичних піснях. Серед них виділяється пісня про народного месника Олексу Довбуша, який обстоював інтереси
селян. Антикріпосницьке повстання селян у 1768 р. на Правобережній
Україні відоме під назвою Коліївщини. Про ці події складено багато пісень, оповідань, легенд, зокрема про ватажків повстання — Максима Залізняка, Івана Гонту, Микиту Швачку, Івана Бондаренка та ін.
У XIX ст. виступи селян проти поміщиків дедалі частішали; уже в першій його половині на Україні селянськими заворушеннями була охоплена значна кількість сіл Київської, Полтавської, Харківської та Подільської губерній. Особливо гострих форм селянський рух набув на Поділлі, де понад двадцять років (1812—1835) повстанські загони проти поміщиків очолював уславлений в піснях і переказах народний месник Устим Кармалюк.
2.3. Відомості про життя і діяльність І. Кармалюка (матеріал для вчителя).
Устим Якимович Кармалюк народився в 1787 р. в с. Головчинцях (тепер с. Кармалюкове Жмеринського району Вінницької обл.) в сім’ї селянина-кріпака. З дитячих літ зазнав кріпак панського гніту. Коли хлопець підріс, його забрали до панського двору. Молодий Кармалюк був роботящим, але непокірним. За це 1812р. поміщик Пигловський віддав його в солдати, але в наступному році він утік та разом з іншими солдатами-втікачами організував повстанський загін і розпочав боротьбу проти поміщиків. У 1819р. Кармалюка спіймали, за вирокомвійськового суду покарали 500 шпіцрутенами й відправили у військову частину в Крим. По дорозі вони зіткнулися з повстанцями, які в 1814—1828 рр. займали значну частину Латинського, Летичівського й Проскурівського повітів Подільської губернії. Повстанські загони Кармалюка нападали на поміщицькі маєтки, захоплене майно і гроші Кармалюк роздавав селянській бідноті. У повстанських загонах Кармалюка налічувалося понад 20 тисяч селян. Протягом 1817—1835 рр. Кармалюка чотири рази ловили, катували, засилали на каторжні роботи до Сибіру, але він мужньо зносив тортури, тікав з тюрем і заслань (два рази втік аж з Тобольської губернії) і знову продовжував боротьбу. У 1835р. Кармалюка вбив із засідки шляхтич Рутковський у Шляхових Кориченцях (тепер с. Кориченці Деражнянського району Хмельницької обл.). Ім’я Кармалюка — невтомного, сміливого борця проти гнобителів — стало ще за його життя легендарним. Про нього складено велику кількість пісень, переказів, легенд, які передавались з уст в уста, з покоління в покоління. Т. Шевченко називав Кармалюка «славним лицарем», а М. Горький сказав, що його ім’я «навіки овіяне славою». Світлий образ мужнього месника за народні кривди привертав до себе увагу видатних письменників, художників і композиторів. Про життя і боротьбу Кармалюка написали твори Марко Вовчок, М. Старицький, С. Васильченко, В. Кучер. А. Малишко та інші, про нього створено також кінофільм.
У період громадянської війни селяни Головчинців активно боролися проти інтервентів. 1920 р. білополяки спалили значну частину села. Зруйнували і хату месника. Односельці реставрували її. У середній школі створено меморіальний музей Устима Кармалюка. У селі також пам’ятник славному бунтареві. Отже, Кармалюк — герой, захисник поневолених, вершитель їх справедливого суду над кріпосниками. Всі симпатії народу на боці Кармалюка, який закликає до розправи над панами.
2.4. Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»:
2.5. Ідея: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати допомогу тим, хто її потребує.
2.6. Основна думка: «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю».
2.7. Жанр: історична пісня.
2.8. Композиція.
У пісні розповідається про історичну особу, а саме Кармалюка, який організував повстанські загони і боровся проти панів на Поділлі у 1813—1835 рр. Тут відтворені конкретні історичні події першої половини XIX ст.
Експозиція: повернення У. Кармалюка із Сибіру.
Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених.
Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною.
Розв’язка: переслідування і засудження героя владою. Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності.
2.9. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Як ви думаєте. Чому Кармалюк перебував у Сибіру?
• Чи був Кармалюк взірцем для своїх побратимів? Відповідь обґрунтуйте.
• Як жив месник після повернення із Сибіру?
• Прокоментуйте рядки з твору: Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Про що вони свідчать?
• Чому Устим вважає, що його родина живе в муках?
• Який шлях боротьби з гнобителями обирає захисник народу? Чи допоможе він простому люду влаштувати їх життя?
• Як злочинці розпоряжалися награбованим?
• У яких умовах живе Кармалюк-злочинець? З чим це пов’язано?
• Діяльність кого і за що засуджується в пісні?
• Чи згодні ви, що Кармалюк — розбійник? Відповідь аргументуйте.
• Як пояснює герой свою безгрішність?
• Чому Устим журиться?
• 3 чим пов’язано те, що Кармалюк не може жити зі своєю родиною? (Пішов би я до дітей — Красу мою знають: А би тільки показався, То зараз впіймають)
• Як у пісні говориться про неможливість героя повноцінно жити, а не існувати? (А так треба стерегтися, Треба в лісі жити. Хоч, здається, світ великий Ніде ся подіти!)
• За що будуть «в світі споминати» Кармалюка?
• Чи вартий він на вдячність народу? Відповідь обґрунтуйте.
2.10. Художні особливості пісні.
Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька».
Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний».
Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай...», «світ великий», «при дорозі подорожньою».
Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!».
Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!» Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».
2.11. Характеристика образу Устима Кармалюка.
2.11.1. Складіть інформаційне ґроно до образу народного месника.
Кармалюк > не має долі / вболіває за страждання родини, простого люду постійні переслідування владою / розбійник / збираючи гроші у багатих, роздає бідним — безгрішний / живе у лісі / «гонять, як звірюку»
2.11.2. Цитатна характеристика героя.
«...Не маю долі»; «...Немає пристанища, Ані своєї хати»; «Зовуть мене розбійником, Кажуть — розбиваю. Ще ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю»; «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю»; «Я од журби гину»; «...Треба в лісі жити, Бо не маю хати»; «Пішов би я до дітей — Красу мою знають»; «А мене... Як звірюку гонять».
2.11.3. Матеріал для образу головного героя пісні.
У пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідається про повернення Кармалюка із Сибіру і його боротьбу проти експлуататорів. З ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання і надії («Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте»). Вони виявляють до Кармалюка як народного месника велику пошану і любов, оспівують і прославляють його у своїх піснях. У народній творчості Кармалюк виступає незвичайним красенем і могутнім богатирем.
Кармалюк не лише мститься панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв. Він ставить громадські, народні справи вище від особистих. Людське лихо і убозтво та гаряче бажання запобігти йому змусило Кармалюка покинути дружину, дітей і стати борцем проти кріпацтва: не має долі вболіває за страждання родини, простого люду постійні переслідування владою. Трудящі маси селянства ненавиділи панщину, тяжкі повинності та непосильні податки і з гнівом протиставляли свою убогість розкошам багатіїв. У пісні підкреслюється, що Кармалюк боровся проти гнобителів не один, а разом з вірними йому людьми, бойовими друзями, яких він називає «славними хлопцями». Боротьбу проти панства, яку самовіддано веде Кармалюк, народ схвалює як справедливу і священну справу. Звичайно, Устим Кармалюк не був і не міг бути в тодішніх умовах свідомим революціонером, який би піднісся до боротьби проти царизму, до політичних вимог, щодо до зміни державних порядків. Тому очолений ним рух селянства мав стихійний, неорганізований характер. А робітничий клас тоді ще не був цілком сформований і не міг внести в селянський рух елементи організованості і політичної свідомості. Не дійшовши до розуміння справжніх шляхів боротьби із соціальним злом, нерівністю, народний месник обмежувався вимогою справедливого розподілу майна і грошей, відібраних у багатіїв, між бідними людьми. Ясна річ, що вибраний Кармалюком шлях боротьби за соціальну нерівність був нереальним, не міг принести перемоги, але в той же час він мав прогресивний характер.
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання Підготувати розповідь про славетних героїв, за що їх увіковічили.
Урок № 5 РМ. Висловлення власних суджень про те, за що народ увіковічнив імена своїх героїв
Мета: вдосконалювати вміння школярів писати творчі роботи, систематизувати та узагальнити їх знання про історичну народну пісню, її героїв; розвивати творчі здібності учнів, їх логічне мислення, пам’ять, уміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, відповідні обґрунтування; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати почуття пошани до народної творчості, історичного минулого рідного краю, героїв нашої країни.
Тип уроку: зв’язне мовлення.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка д/з
- Назвіть відомих і славетних героїв-українців.
2. Бесіда за питаннями:
• Дайте визначення історичній пісні;
• У чому основне призначення цих пісень? Хто є їх героями?
• Які історичні пісні вам запам’яталися? Чим вони схвилювали?
• Яким чином впливають ці пісні на людину?
• Чому існує кілька варіантів пісні з однією назвою?
• Як ви вважаєте, чи можна вважати історичну пісню фольклорним жанром? Відповідь обґрунтуйте.
• Вмотивуйте, чи є актуальними історичні пісні для сучасників.
• Чим повчальні пісні про далеке героїчне минуле?
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Шановні друзі! Ознайомившись з історичними піснями, ви зрозуміли, що кожна з них вчить, як треба любити Батьківщину та боротися за її щастя. Подвиги відважних героїв, зображені в піснях, виховують у народі мужність, сміливість, стійкість у боротьбі. У щоденному житті пісні полегшують працю людей, звеселяють їх під час відпочинку, підтримують у нещасті. Люди складають пісні переважно про життя і події свого часу. Тому пісні, що виникли в різні часи, становлять разом поетичну історію народу. Ці народні твори своїм правдивим змістом, поетичною формою, красою мелодії завжди чаруватимуть людей.
2. Вимоги щодо виконання письмової творчої роботи:
• добре усвідомити тему, добрати матеріал до неї;
• слідкувати за чіткою побудовою твору (вступ, основна частина, висновок);
• власні думки висловлювати грамотно, послідовно, наводячи приклади з текстів пісень на ту чи іншу думку;
• уникати загальних фраз, які ні про що не говорять;
• стежити за грамотністю оформлення роботи;
• уникати докладного переказу текстів пісень;
• зазначити актуальність теми твору.
3. Виконання завдань
3.1. Закінчити прислів’я та пояснити їх зміст.
• Як заспівають — ... (мов тебе крила підіймають).
• Про нові дні складаємо... (нові пісні).
• Нам приносить кожний день... (тисячі нових пісень).
3.2. Скласти міні-діалог на тему «Героїчне минуле у піснях».
3.3. До словосполучення «історична пісня» дібрати відповідні характеристики з різних частин мови. (Історична пісня — бадьора, милозвучна, героїчна, хвилююча, захоплююча; життя, знання, повага, рішучість, винахідливість, кмітливість, досвід...).
3.4. Коментар до висловлювання про пісню.
• Пісня — це коли душа сповідається (Г. Тютюнник).
• Пісня між людьми цвістиме у вічній основі (П. Русик із Кросна, польсько-український поет XVI ст.).
• Хто співає, у того робота скоро минає (Українське прислів’я).
• Де праця, там і пісня (Українське прислів’я).
4. Виконання письмової роботи на тему
«У піснях історія мого народу» або «Славетні герої, чому стали вічними іменами?»
Пісня має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об’єднує, проймає жагучим почуттям духовності. М. Шевченко
На долю моєї України випало багато випробувань та лихоліть, долаючи які, вона здобула свою безсмертну славу. Українці з давніх-давен прагнули поетично осмислити ці події, власну історію — минуле і сучасне, заглянути в майбутнє. Величним подвигам своїх співвітчизників присвячували вони балади, легенди, перекази, казки, пісні —ці уникальні перлини зі скарбниці української літератури. Трепетно передавалися вони нащадкам із покоління в покоління, зберегли для нас дух подій тих далеких епох. Жоден народ ніколи не забував про свою історію, про історію своєї країни, міста, села. Саме історичні пісні, у яких відображаються різні події: повстання, класові протиріччя, боротьба з ворогами,— дуже поширені в Україні. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше вмерти, аніж підкоритися їм. Таким мужнім патріотом виступав козак Морозенко («Ой, Морозе, Морозенку»), який відважно бився з ворожою силою: Билися наші козаченьки До ночі глухої,— Полягло наших чимало А татар утроє.
Ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. Терплячи страшні муки, Морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про Україну гине. В поширеній пісні «Зажурилась Україна» не лише змальовано картину безчинства ворогів, а й звучить заклик до опору: Годі тобі, пане-брате, ґринджоли малювати,— Бери саблю гостру, довгу та йди воювати...
Пісні - Зажурилась Україна ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА - пісня Січових Стрільців
Найдавніші патріотичні пісні донесли до наступних поколінь весь драматизм епохи.
Розквіту історичні пісні досягли в період Народно-визвольної війни 1648—1654 років. У них оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального і національного гноблення, проти польської шляхти та українського панства. До таких пісень належить «Чи не той то хміль?». Поетичний образ хмелю уособлював наростання народної боротьби проти гнобителів, підкреслював, що запорукою сили Богдана Хмельницького є його тісний зв’язок з народними масами. Народ підтримував Богдана і в піснях прославляв його перемоги.
Гей, поїхав Хмельницький У Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить Головою у воду.
Образ Б. Хмельницького є центром пісенної творчості, з надзвичайним піднесенням оспівується його особистий героїзм, мудрість полководця, військова доблесть. 1768 року на Правобережній Україні розгорнулося антикріпосницьке повстання — Коліївщина. Про цю подію складено багато пісень. Одна з них — «Максим козак Залізняк». Головний герой твору — це мужній захисник своїх співвітчизників, поборник правди:
Михайло Роменський - Максим козак Залізняк - from ukranian opera Chornomortsi
Накидали за годину Панів повні шапці... Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився.
В історичній пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідається про боротьбу повстанських загонів проти панів на Поділлі у 1813—1835 рр. Устим Кармалюк один із організаторів народних мас, який не лише мстить панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв: З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, І гріхів не маю.
Тому народ виявляє до Кармалюка як месника за кривди людські велику пошану і любов, оспівує і прославляє його у своїй пісні. Якого б лиха не доводилося пережити народу, пісня завжди допомогла зберегти душу, пережити труднощі. Вона супроводжувала кожного українця протягом усього життя. Минають віки, а народна пісня залишається завжди молодою, чарівною незважаючи на поневіряння, які випадали на долю українців. Отже, українські народні історичні пісні — це глибока криниця, яка щедро дає нам знання про наш народ, його героїчну і водночас трагічну історію, через віки проносить пам’ять про загиблих героїв, вчить нас бути справжніми патріотами Батьківщини. Хай же ніколи не міліє ця чудесна криниця, даруючи все новим і новим поколінням красиві, чарівні, ніжні українські пісні.
Роботи про українську історичну народну пісню та її героїв
• У піснях історія мого народу.
• Пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила (М. Гоголь).
• Улюблені герої українських історичних пісень.
• Що я дізнався з історичних пісень про минуле українського народу.
• Образи лицарів-оборонців рідної землі в історичних піснях.
• От де, люди, наша слава, слава України!
V. Підсумок уроку
VI. Домашнє завдання
Закінчити написання творчої роботи, підготувати розповідь про Марусю Чурай.
Засвіт встали козаченьки. Українська народна пісня.
Уроки № 6-7 Пісні Марусі Чурай. «ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ»,
«ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ», «ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...». Легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними. Популярність пісень, фольклорна основа, народнопоетичні образи. РМ. Розвиток умінь і навичок виразного читання і коментування народних пісень
Мета: ознайомити школярів з творчістю Марусі Чурай, її драматичнимжиттям; проаналізувати програмові пісні поетеси,осмислити їх значення в житті українського народу;розвивати вміння виразного читання, коментуванняпісень; висловлювати власне ставлення до Марусі та їїпісень, робити висновки, узагальнення, формувати естетичнісмаки учнів; виховувати повагу до творчих, обдарованихлюдей з народу — активних творців духовності;прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка д/з
- Розповідь про Марусю Чурай.
- Читання творчих робіт
2. Бесіда за питаннями:
• Як створювалися українські історичні пісні? Про яких історичних осіб вам відомі пісні?
• Яким чином життя народу було пов’язано з піснею?
• Чому пісня з одною назвою має кілька варіантів? Наведіть приклади.
• Згадайте авторів літературних пісень. Чим вони вам запам’яталися?
• Як пісня впливає на внутрішній стан її виконавця і того, хто слухає цей шедевр мистецтва?
3. Проведення гри «Кращий знавець історичних пісень»
Кросворд для першої команди.
По вертикалі: 1. Могила, яка згадується в пісні «Ой Морозе, Морозенку». (Савур)
По горизонталі: 1. Місце проживання, переховування Кармалюка, героя пісні «За Сибіром сонце сходить». (Ліс) 2. Місто, де зібрав Максим Залізняк («Максим козак Залізняк») своє військо. (Жаботин) 3. У пісні «Чи не той то хміль?» надається застереження Б. Хмельницькому, щоб той не пив... (Води) 4. Асесори і справники ганяють Кармалюка («За Сибіром сонце сходить»), як... (Звірюку) 5. Шлях, яким рухався Сірко з військом («Та, ой, як крикнув же козак Сірко»). (Кримський)
1.2. Кросворд для другої команди.
По вертикалі: 1. Місто битви козаків на чолі з М. Залізняком проти панства («Максим козак Залізняк» ). (Умань)
По горизонталі: 1. Що погубили ляхи («Чи не той то хміль?»), тікаючи з України до Польщі? (Шуби) 2. Кількість гармат, які мали козаки під час битви з панами («Максим козак Залізняк». (Сім) 3. Ворог, який замучив Морозенка («Ой Морозе, Морозенко»). (Татари) 4. Як у пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» назване військо Запорозьке? (Славним) 5. Герой твору «Чи не той то хміль». (Хмельницький)
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Опрацювання навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Народні пісні є великим внеском України в загальнослов’янську й світову художню творчість. Незчисленне і розмаїте їх багатство. Вважають, що тільки записано цих творів понад двісті тисяч.
Народні пісні породжувались подіями і явищами суспільного життя громадського побуту, боротьбою проти іноземних загарбників, національного і соціального гноблення та палкою любов’ю до вітчизни і ненавистю до експлуатації і насильства. Але хто знає, коли, ким і в якому вигляді було створено ту чи іншу пісню? Достовірно лише одне: творцями і носіями пісень були трудящі маси. Саме завдяки колективності фольклорний твір набуває високої художності та ідейної глибини. Переходячи з уст в уста, пісня неминуче зазнавала змін, удосконалювалася. Творцями пісень були різні люди — селяни, ремісники, козаки, народні співці — лірники, кобзарі. Але народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих складачів. Такою була у XVII ст. напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай.
2. Життя і творчість Марусі Чурай (матеріал для вчителя)
МАРУСЯ ГОРДІЇВНА ЧУРАЙ (1625-1653) 21.07. — день пам’яті Марусі Чурай. Її життя і творчість оповиті «ореолом чарів і загадковості». Та все ж серед сучасних дослідників-фольклористів переважає думка, що така поетеса є реальною історичною постаттю в українській культурі.
Народилася вона, ймовірно, у 1625 р. у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Будинок їхній стояв на мальовничому березі Ворскли нібито недалеко від того місця, де в 1650 р. споруджено Хрестовоздвиженський монастир. Батько Марусі, зарубавши одного шляхтича, подався на Запорізьку Січ і там пристав до гетьмана Павлюка, з ним воював проти польської
шляхти, потрапив у полон і був страчений 1638 р. у Варшаві. Після смерті Гордія його дружина Горпина залишилася вдвох з донькою. Народ оточив їх любов’ю і повагою. Цьому значною міроюсприяла і обдарованість Марусі, дівчини з чарівною зовнішністю й добрим серцем. Вона мала чудовий голос і майстерно виконувала пісні, які сама складала. Портрет Марусі (учням пропонується його оглянути на дошці). Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді, обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос... Ах, що то був за голос! Такого солодкого і дзвінкого співу нечувано навіть від київських бурсаків. Невелика на зріст. Трохи худорлявенька, струнка, засмагле личко, густі чорні брови, довгі вії, коса до колін. За дівкою ходили всі хлопці, але серцю не накажеш — вона кохала Грицька Бобренка, сина хорунжого полтавського полку. Гриць «високий, з русявими кучерями й карими очима» був під впливом своєї матері, яка й чути не хотіла про Марусю, а всім серцем прагнула мати за невістку племінницю полковника Мартина Пушкаря, дочку осавула Федора Вишняка Ганну (Галю). А без Марусі свого життя не мислив козак Іван (Якович) Іскра (Іскренко). Іван був людиною мовчазною, похмурої вдачі й виняткової правдивості та благородства. Він палко і щиро любив Марусю, але не відкривав своїх почуттів, бо знав, що її серце належало іншому. У 1648 р. Іван Іскра і Гриць Бобренко виступають з полком Богдана Хмельницького, щоб взяти участь у визвольній війні. Маруся складає пісню «Засвіт встали козаченьки». Чураївна пішла до Києва, щоб помолитися за коханого. Там складає пісню «Віють вітри, віють буйні». Маруся звертається до ворожки, не знайшовши спокою в молитвах, за порадою, але та обдурила дівчину. Згодом Маруся зустрічає Івана Іскру, запитує про Гриця, Іван розповів, що Гриць скорився волі матері і одружився з Галею Вишняк.
За переказами, після його зради Маруся дуже сумувала. Душевний стан Марусі після зради коханого дуже важкий, вона навіть вирішила отруїтися. Дівчина докоряє за зраду і водночас робить спробу розжалобити невірного коханого, запевняючи його, що не буде йому щастя з іншою. Життя без коханого не мало для неї ніякого сенсу. У відчаї вона кинулась із греблі у Ворсклу, щоб покінчити з життям. Випадково Маруся була врятована Іваном Іскрою. Він витяг її з води, приніс додому і доглядав разом із старою Гарпиною Чураїхою. Якось восени Маруся пішла на вечорниці до Меласі Барабаш, дочки полтавського старшини, щоб побачити Гриця. Вона там дійсно його побачила, але не одного, а з молодою дружиною. Ревнощі, ображене жіноче самолюбство, нещасливе кохання, нездійснення дівочої мрії — все разом завирувало в її душі і породило страшний план помсти. Маруся була сильною, вольовою натурою. Зовні була чарівною, колишньою веселою Марусею і знову полонила Гриця. Ми не знаємо, чи Маруся запросила Гриця, чи може він сам напросився. Дівчина вважає свої дії справедливими, бо відплачує за зганьблену честь. Через темний ліс вночі йде до ворожки. Вона знову хоче позбавити себе життя, але отруту, яку дівчина приготувала собі, випив Гриць. Коли померлого Гриця принесли до церкви, туди прибігла сповнена відчаю Маруся. Вона кинулась до труни, цілувала небіжчика і, обливаючись сльозами, розповіла про свій злочин. Марусю посадили до острогу. Незабаром відбувся суд, який установив їй вирок — смертну кару. Було це, очевидно, влітку 1652 р. Під час читання наказу Марусю врятував Іван Іскра. Він привіз від Богдана Хмельницького указ, за яким Марусі дарували життя. Іван, дізнавшись про засудження коханої, помчав до гетьмана і привіз від нього рятівний документ. Хто міг її судити за смерть Гриця? Тільки вона сама себе.
Як було насправді, сказати важко, бо жоден з дослідників не може покластися на історичні першоджерела. На цей час відомо 20 пісень, автором яких вважають Марусю Чурай, але цілком важливо, що їх набагато більше. О. Шаховський говорить про смерть Марусі, зазначаючи, що дівчина після помилування недовго жила на світі і померла в каятті у 1653 р. Це перша версія. Згідно з другою після помилування зачахла, змарніла і помера від сухот (чахотки). За третьою версією було їй тяжко залишатися в Полтаві і вона пішла у світ, померла в якомусь російському монастирі. Українська культура має досить підстав для того, щоб записати на своїх скрижалях ім’я легендарної дочки нашого народу, видатної поетеси, співачки і творця пісень Марини Гордіївни Чурай. їй народна пам’ять приписує авторство багатьох пісень, популярних упродовж тривалого часу. («Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Летить галка через балку», «На городі верба рясна», «Чого ж вода каламутна», «Прилетіла зозуленька» та ін.).
Легендарна історія життя самої поетеси дала поштовх до творення нових літературних творів різних жанрів українськими митцями Г. Квіткою-Основ’яненком, Л. Боровиковським, С. Руданським,
О. Кобилянською, В. Самійленком, Л. Костенко та ін. М. Стельмах про Марусю Чурай зазначав: «Судячи з пісень, які її приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплиністочила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловлюваного в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...
2. Опрацювання програмових пісень Марусі Чурай
2.1. «Засвіпг встали козаченьки».
2.1.1. Виразне читання твору.
2.1.2. Тема: зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
2.1.3. Ідея: звернення сина до матері, що вона прийняла його кохану як свою дитину.
2.1.4. Основна думка: для кожної родини є хвилюючим моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід.
2.1.5. Жанр: літературна козацька пісня.
2.1.6. Робота над ідейно-художнім змістом пісні. Бесіда за питаннями:
• Якої пори вирушали козаченьки в похід?
• Чому плакала Маруся? Прокоментуйте її внутрішні почуття.
• Хто заспокоює Марусю? Як про це зазначено у пісні?
• Опишіть внутрішній стан матінки, яка проводжала свого сина у далеку дорогу. Чи не марні її хвилювання?
• Чому молодий козак не вірить, що він швидко повернеться з походу додому?
• 3 яким проханням син звертається до матінки? Якою є її реакція на це?
• До якого різновиду пісень належить дана пісня? Про що це свідчить?
• Як цей твір пов’язаний з життєвою долею Марусі Чурай?
2.1.7. Художні особливості твору.
Епітети: «ясні очі», «мати... слізко проводжає», «кінь вороненький».
Повторення: перший і останній куплети.
Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».
Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».
Риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!».
Риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка За рідною стала?».
2.2. «Віють вітри, віють буйні».
(Цю пісню згодом використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка»)
2.2.1. Виразне читання пісні або її прослуховування в аудіозапису.
2.2.2. Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
2.2.3. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
2.2.4. Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».
2.2.5. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:
• Яких страждань зазнала героїня твору? З чим це пов’язано?
• Охарактеризуйте внутрішній стан молодиці.
• Чому в пісні порівнюється доля дівчини із самотньою билиною, що росте на полі?
• Для чого, на ваш погляд, Маруся Чураївіна закінчує твір риторичним запитанням?
• Чи побачить молодиця свого «чорнобривого»? Відповідь вмотивуйте.З чим пов’язане її розлучення?
• Як, на ваш погляд, чи схожа доля героїні твору з долею його авторки? Свої міркування обґрунтуйте.
• Чому героїня вважає, що її долі завидують люди?
• Як ви вважаєте, чи чує «чорнобривий» свою милу? Висловіть свої припущення.
• Що таке щастя? Які твори про пошуки героями щастя вам відомі (Б. Лепкий, «Цвіт щастя»; О. Стороженко, «Скарб»; І. Липа, «Близнята»)? Яким уявляє своє щастя молодиця?
2.2.7. Мікрофон. «З якою промовою ви б звернулися до молодиці, щоб її заспокоїти, полегшити страждання під час самотності».
2.2.8. Художні особливості твору.
Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».
Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».
Риторичний оклик: «Озовися!».
2.3. «Ой не ходи, Грицю».
2.3.1. Виразне читання твору.
2.3.2. Тема: відтворення трагічної долі Гриця через його нерозділене кохання.
2.3.3. Ідея: возвеличення почуття кохання, які іноді внаслідок ревнощів становить загрозу життю.
2.3.4. Основна думка: «Нехай же Гриць двох не кохає».
2.3.5. Жанр: драматична літературна пісня.
2.3.6. Обговорення змісту пісні. Бесіда за питаннями:
• Яким ви уявляєте Гриця? Чим саме, на ваш погляд, він подобався дівчатам?
• Чому кохання стало загрозою для життя героя?
• Як сама авторка характеризує свою героїню?
• Яким чином дівчина готувала зілля, щоб отруїти коханого?
• Яке покарання отримала героїня від своєї матінки?
• Чи можна вчинок дівчини вважати злочинним? Відповідь вмотивуйте.
2.3.7. Вільний мікрофон: «Чи співчуваю я Грицеві?», «Чи можна виправдати кохання хлопця?».
2.3.8. Художні особливості твору.
Риторичне запитання: «Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
Епітети: «дівчина-чарівниченька», «темная хата».
Метафора: «прийшла п’ятниця».
Риторичний оклик: «Що через тебе мене мати била!»
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
«Засвіт встали козаченьки»
1. Козаченьки вирушали в похід:
а) з полуночі; б) після сніданку; в) пообіді; г) ввечорі.
2. Сльози на очах у Марусі були від:
а) горя; б) радості; в) щастя; г) болю фізичного.
3. Мати буде очікуватиме на повернення сина через:
а) півмісяця; б) півроку; в) чотири недільки; г) рік.
4. Прикмета, яка, на думку козака, не дозволить йому швидко повернутися додому:
а) зіпсувалося взуття; б) у двір полетіло багато горобців;
в) кінь спіткнувся", г) пов’яли квіти на підвіконні.
5. Про що просить син свою матінку перед від’їздом?
а) Молитися за нього; б) не згадувати про нього лихим словом;
в) писати листів; г) прийняти Марусю як рідну дитину.
«Віють вітри, віють буйні»
1. Внаслідок вітру:
а) пішов сильний дощ; б) облетіли пелюстки на квітах;
в) гнулися дерева", г) неможливо було вийти на прогулянку з милим.
2. У чому витрачає свої літа молодії героїня пісні?
а) Непосильній праці; б) горі і стражданнях",
в) догляданні малого паненя; г) відпочинок.
3. На думку молодиці, «не поправлять сльози її»:
а) матеріального становища; б) здоров’я; в) щастя", г) долі.
4. Героїні пісні «тяжко жити»:
а) без милого", б) у батьків милого;
в) від повсякденної непосильної праці; г) бо дуже захворіла.
5. Зіллячко, яким дівчина отруїла Гриця, вона:
а) викопала", б) купила на базарі; в) випросила у ворожки; г) сама виростила.
6.Як героїня твору характеризує дівчат на вечорниці? Вони:
а) мудрі; б) полохливі; в) чарівні", г) веселі.
7. У вівторок молодиця:
а) зіллячко переполоскала; б) Гриця отруїла; в) зілля ізварила; г) ходила до ворожки.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять пісню М. Чурай «Засвіт встали козаченьки», дібрати матеріал про українську народну думу як жанр фольклору.
Наталія Половинка. Ой не ходи Грицю
Уроки № 8-9 Українські народні думи. Героїчний епос українського народу. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-побутові). Кобзарі та лірники – виконавці народних дум
Мета: ознайомити школярів з українською народною думою як жанром художньої літератури, їх різновидами, особливостями жанру, тематичною спрямованістю твору, виконавцями народних дум; розвивати навички виразного читання, логічне мислення, пам’ять, уміння аналізувати, спостерігати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати
почуття патріотизму, повагу і любов до героїчного минулого нашої країни.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка д/з
- Читання пісень Марусі Чурай напам’ять
2. Літературний диктант «Життєва доля Марії Гордіївни Чурай»
1. Як називають в Україні поетесу-піснярку Марусю (Марину) Чурай? («Дівчиною з легенди»)
2. Імовірний рік народження М. Чурай. (1625)
3. Гетьман, з яким батько поетеси Гордій ходив воювати проти польської шляхти. ( Павлюк)
4. Суперниця Марусі у боротьбі за кохання до Грицька Бобренка. (Галина Вишняк)
5. Хто таємно кохав поетесу? (І. Іскра)
6. Місто, де М. Чурай складає пісню «Віють вітри, віють буйні». (Київ)
7. Через що піснярка вирішує отруїтися? (Зрада І. Бобренка у коханні)
8. Що призупинило страту поетеси-піснярки? (Наказ Б. Хмельницького)
9. Письменниця, яка написала історичний роман про Марусю. (Л. Костенко)
10. Спів поетеси з народу не можна було порівняти зі співом кого? (Київських бурсаків)
11. Грицько Бобренко був сином... (Хорунжого полтавського полку)
12. Зазначте 2—3 пісні, окрім програмових, які стали популярними упродовж тривалого часу. («Грицю, Грицю до роботи», «Летить галка через балку», «На горі верба рясна», «Чого ж вода каламутна», «Прилетіла зозуленька»)
3. Бесіда за питаннями:
• Дайте визначення фольклору. Які твори художньої літератури він охоплює?
• Для чого народ складав пісні?
• Які особливості мають історичні пісні? На честь кого вони складалися?
• За що народ уславлює своїх захисників? Які з них вам відомі?
• Хто із пісенних героїв вам найбільше сподобався і чому?
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Опрацювання навчального матеріалу
1. Слово вчителя. Про визначення думи як жанру усної народної творчості
Ще з XVI століття думи почали називатися специфічно «русинськими», далі — «козацькими», «українськими» піснями, що мають тільки їм притаманні ознаки і високий поетичний рівень, а з появою на початку XIX століття перших перекладів дум на європейські мови з’явилися статті про них та їх виконавців-кобзарів. Світ схарактеризував думи як щось нове, досі не відоме в творчості інших народів... У 1845 році французький журнал «Британський огляд» зазначив про думи як «найоригінальніший і найбагатший жанр слов’янської поезії».
Українські пісні та думи здавна були відомі й у Росії, причому співали їх в оригіналі. За царювання Петра І та Єлизавети Петрівни в Петербурзі великою пошаною користувалися кобзарі, спеціально відібрані співаки-виконавці українських пісень. До мелодій українських народних пісень зверталися найвидатніші російські композитори.
Українські народні думи — це неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого й широкого, як море. Хоч вони з’явилися не без впливу книжної освіти, як свідчить про це часте вживання церковнослов’янських слів, дійшли до нас в усній передачі народних
співаків, лірників-бандуристів, кобзарів. Думи — оригінальний і популярний вид усної народної творчості.
2. Загальна характеристика народних українських дум
Думи відображали події здебільшого героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані різні подвиги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників і «власних» панів, козацької старшини. В думах возвеличуються герої з народу, що захищають незалежність вітчизни. Це представники запорізьких козаків, козацької голоти — Самійло Кішка, Іван Богуславець, козак Голота, Ганжа Андибер та інші звитяжці, слава про яких ніколи «не вмре, не поляже». Всі вони оспівані як виразники волі народу, його сили, мудрості. Герої українських дум виступають самовідданими захисниками рідної землі, борцями за щастя трудового люду. Вони наділені незвичайною фізичною силою, мужністю, великим розумом, кмітливістю. Любов до Батьківщини — високе і святе почуття для героїв народних дум. Громадському обов’язку вони підпорядковують свої особисті інтереси. Так складався героїчний епос, що пройшов крізь віки і відіграв виняткову роль у духовному, культурно-мистецькому житті українського народу.
Думи — це дорогоцінна спадщина українського народу. Створені в них художні привабливі образи захисників вітчизни мають велике виховне значення. Читаючи народні думи та історичні пісні, ми захоплюємося подвигами народних героїв. Саме тому ці твори живуть віками.
3. Теорія літератури
Дума — вид українського народного героїчного епосу: ліричний, оповідний твір про історичні або соціально-побутові події, який має своєрідну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи чи бандури). Поява дум припадає на XV—XVI століття.
4. Особливості народних дум (історичних):
• зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
• певне дотримання правдивості життєвих фактів;
• докладність поетичної розповіді;
• висока поетичність мови;
• невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);
• своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка);
• віршована форма (нерівноскладовість рядків, довільна специфіка римування, монорими);
• виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
• усне поширення і зберігання;
• варіантність тексту;
• великий обсяг (як для фольклорних творів).
5. Тематика українських народних дум
Тематика дум пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалів і прагнень. Отже, українські народні думи відтворювали:
• страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької
неволі»);
• оспівування боротьби українського народу за визволення з-під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»...);
• відображення класових суперечностей між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
• розповідь про діяльність історичних героїв, що стали на чолі визвольної боротьби — Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
• показ проблем моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»...)
6. Народна дума та історична пісня
Ці два жанри усної народної творчості дуже близькі. У них подібна тематика, зв’язана з героїчною боротьбою народу проти гнобителів, але якщо пісня співається, то дума виконується речитативом, тобто повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума на відміну від пісні має нерівноскладові рядки, переважно дієслівне римування. Виконують думу у супроводі народного інструмента, який називають кобзою, бандурою або лірою. Тому виконавців дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками. Україна прославилася на весь світ своїми кобзарями (учитель демонструє їх портрети), серед яких можна назвати відомі імена ОстапаВересая, Михайла Кравченка, Івана Крюковського, Андрія Шута, Івана Стрічки та ін. Серед інших кобзарів найвідомішими є Федір Кушнерик, Сгор Мовчан, Павло Носач, Василь Литвин та ін. Сучасними виконавцями українських народних дум вважаються В. та М. Литвини, В. Нечема, Національна капела бандуристів України.
7. Доповіді учнів про народні думи. Виразне читання й коментування дум учнями.
8. Розповідь учнів про кобзарів та лірників (доповідь або твір)
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Думи відображали події, здебільшого:
а) пов’язані з особистим життям того чи іншого героя;
б) загальним планом; в) героїчного характеру', г) об’єктивно та емоційно.
2. До соціально-побутового циклу дум належить:
а) «Маруся Богуславська»; б) «Сестра і брат»’,
в) «Невільницький плач»; г) «Самійло Кішка».
3. Жанр, до якого близькі народні думи:
а) казка; б) легенда; в) історична пісня', г) оповідання.
4. У супроводі якого народного інструмента виконуються думи?
а) Сопілки; б) трембіти; в) домбри; г) кобзи.
5. До сучасних кобзарів належить:
а) В. Нечема', б) О. Вересай; в) Ф. Кушнерик; г) Є. Мовчан.
6. Кому з письменників належать рядки: «Наша душа, наша пісня Не вмре, не загине...»?
а) М. Рильському; б) І. Франку; в) Л. Українки; г) Т. Шевченку.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Порівняйте, чим відрізняється дума як жанр усної народної творчості та історичної пісні. Свої спостереження узагальніть.
2. Вмотивуйте, чи можна вважати героїв дум патріотами? Висловлюючись, посилайтеся на приклади з народних дум.
3. Виникнення народних дум припадає на:
а) ХІ-ХІІ ст.; б) ХІІІ-ХІУст.; в) ХУ-ХУІ ст.; г) XVII—XVIII ст.
Картка № 2
1. У чому, на ваш погляд, полягало значення кобзарів як митців слова і музики? Відповідь аргументуйте.
2. Доведіть, що дума належить до народного епосу. Висловлюючись, посилайтеся на фактичний матеріал.
3. Найчастіше у народних думах розповідається про:
а) культуру Київської Русі; б) соціально-побутові проблеми;
в) боротьбу народу проти іноземних загарбників",Картка № З
1. Яким чином, на ваш погляд, зміст дум пов’язаний з життям народу. Наведіть переконливі приклади з творів.
2. Чому вважають, що думи — це дорогоцінна спадщина українського народу? Відповідь аргументуйте.
3. Високим і святим почуттям для героїв народних дум була любов до:
а) природи рідного краю; б) історичних пам’яток; б) вітчизняного мистецтва; г)Батьківщини.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
1.Вивчити конспект, підготувати розповідь про виконавців народних дум.
2.Прочитати «Думу про Марусю Богуславку»; відповіді на запитання за змістом твору.
Урок № 10 Морально-етична проблематика думи «Маруся Богуславка»
Мета: ознайомити школярів з ідейно-художнім змістом народної думи «Маруся Богуславка», визначити її тематику, особливості композиції та проблематику; розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, пам’ять, спостережливість, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження і сприяти виробленню в учнів навичок виразного читання; виховувати почуття поваги, любові до народної творчості, історичного минулого нашого народу.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка д/з
- Доведіть, що «Маруся Богуславка» за жанром дума.
2.Бесіда за питаннями
• Які жанри усної народної творчості вам відомі?
• Як фольклор пов’язаний з історичними подіями, життям українського народу? Кого і за що возвеличували народні творці у піснях, думах?
• Порівняйте думу і пісню як народні літературні жанри.
• Назвіть різновиди дум, наводячи відповідні приклади.
• Що вам відомо про виконавців дум? Якими ліричними інструментами користувалися кобзарі та лірники?
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Опрацювання навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя. Історична довідка про напад турків на Україну
У XV—XVII ст. турки і татари часто нападали на українські села та міста, грабували й палили їх. Старих людей та маленьких діток вони вбивали, а молодь забирали у полон і потім продавали в рабство. Український народ героїчно боровся з поневолювачами. Особливо уславилися своєю мужністю козаки. Щоб попередити збройні напади ворога, вони нерідко перепливали Чорне море на кораблях (галерах) та великих човнах («чайках»). Досягнувши берегів Туреччини, палили її столицю Царгород, громили військо, знищували флот, розбивали в’язниці і визволяли полонених. Бувало, що хтось із козаків-месників сам потрапляв у полон до турків.
Полоненим козакам татарські і турецькі ватажки нерідко пропанували стати до них на службу, обіцяючи за це багатство і владу. Але мужні запорожці воліли краще вмерти від жорстоких тортур, аніж продатися ворогові. Зрада Батьківщини ганебна, а ганьба для козака була страшніша за катування й смерть. Ця тема знайшла своє відображення і в «Думі про Марусю Богуславку».
2. Опрацювання думи про Марусю Богуславку
2.1. Виразне читання думи.
2.2. Історична основа твору.
Про історичну основу думи про Марусю Богуславку говорити складно, оскільки достовірних відомостей до нас не дійшло. Вважають, що образ Марусі Богуславки — головної героїні твору — це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна). Бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. Та до кінцяжиття в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі. Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького».
2.3. Тема: відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне допомогти Маруся Богуславка.
2.4. Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
2.5. Основна думка: скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження.
2.6. Жанр: народна дума невільницького циклу.
2.7. Композиція.
Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.
Основна частина: обіцяння Марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті.
Закінчення: Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.
2.8. Обговорення змісту думи за питаннями:
• Про які часи йдеться мова у творі? Що про це свідчить?
• Яким чином, на ваш погляд, козаки потрапили у полон?
• Назвіть відомих вам ватажків у боротьбі українського народу з турками.
• В яких умовах перебували запорожці у полоні? Як про це зазначено у думі? (Скільки бідних козаків, А в неволі пробували Та Божого світу І сонця праведного не забачали)
• Для чого до темниці кам’яної прийшла Маруся?
• Як козаки сприйняли її звернення до них? (Словами промовляли, Сльозами проливали...)
• Чому козаки називали Марусю бранкою?
• У думі Маруся — попівна Богуславка. З чим пов’язане таке ім’я героїні?
• Яке свято відзначається християнами на сороковий день від Великодня? Що вам про нього відомо?
• Як сприйняли ув’язнені козаки про християнське свято, яке почули від Марусі? (Гей, та дівку-бранку, Марусю, попівну Богуславку, Кляли-проклинали...) Чим зумовлена така реакція запорожців?
• Чому Маруся вимушена була виправдовуватися перед козаками? Що вона їм пообіцяла? (Гей, як діждемо святого Великодня, То буде нам пан турецький До мечеті од’їжджати, То буде мені, дівці-бранці, Марусі, попівні Богуславці, Ключі на руки віддавати, Буду на руки приймати, До кам’яної темниці прибувати. Ой то буду до кам’яної темниці Прибувати, отирати, Вас, бідних невільників, А з кам’яної темниці випускати)
• Чи не було це ризиком для неї?
• 3 яким проханням звернулася Маруся до козаків? (В города християнські утікайте, Тільки города Богуслава не минайте! До батька до мого й матері прибувайте І батьку моєму та матері То знать давайте...)
• Чому героїня не хоче повернутися до батьків? (Бо вже я потурчилась, Побусурманилась Для розкоші турецької Для лакомства нещасного)
• Поясніть слова «потручилась», «побусурманилась».
• Чи мала права Маруся відмовлятися від християнської віри?
• Чому неволя у творі названа тяжкою?
• Як Маруся пояснює своє рішення змінити віру?
• 3 яким проханням відбувається звернення до Господа наприкінці твору? (Ти визволь нас, Господи, Із тяжкої неволі.......Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!)
2.9. Художні особливості думи.
Епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».
Метафора: «сльозами проливали».
Повтори: «...стояла темниця кам’яная»; «...козаки, ви, бідні невольники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «...дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка».
Риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «...Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».
Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Біля якого моря відбуваються події у творі?
а) Каспійського; б) Азовського; в) Чорного; г) Аральського.
2. Скільки козаків в’язнів перебувало у темниці кам’яній?
а) Сімсот',б) п’ятсот; в) багато; г) триста.
3. Звертаючись до ув’язнених запорожців, Маруся називає їх невільниками:
а) нещасними; б) бідними',в) виснаженими; г) страждаючими.
4. З яким питанням звернулася героїня думи до полонених козаків?
а) «Чи ви знаєте, що в нашій землі та й день затепера?»
б) «Чим я могла б вам допомогти, рідненькі?»
в) «Чи їли, чи пили ви, братці милі?»
г) «Чи дотримуєтеся ви віри християнської?»
5. Богуславка була:
а) козачкою; б) попівною',в) царевною; г) дочкою селянською.
6. Яким чином Маруся потрапила до кам’яної темниці, де були ув’язнені?
а) Припливла на човні через море;
б) пройшла таємною стежкою у горах;
в) переодягнувшись у турка охоронця;
г) пройшла, як дружина турецького пана.
7. Козаки називали Марусю Богуславку:
а) султаншею; б) бранкою',в) винахідливою; г) панночкою.
8. Напередодні якого свята православних у творі відбуваються події?
а) Сорокового дня від Великодня',б) Сорока Святих;
в) Петра і Павла; г) Вербної неділі.
9. Скільки часу козаки перебували в ув’язненні?
а) Майже половину свого життя; б) тридцять три роки',
в) понад десятиріччя; г) чверть століття.
10. Що Маруся пообіцяла козакам, коли ві’дїде пан турецький?
а) Принести їжу; б) прочитати листа з України;
в) випустити їх на волюг) надати медичну допомогу.
11. Місто, в якому живуть батьки героїні твору:
а) Новогород; б) Київ; в) Полтава; г) Богуслав.
12. Ув’язнені козаки вперше просили у Господа, щоб він:
а) надав їм мужності і терпіння; б) визволив їх з неволі;
в) не забирав у них останньої надії на життя;
г) захистив народ український від страждань і поневірянь.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Дібрати матеріал до характеристики образу Марусі, підготуватися до дискусії «Маруся Богуславка: зрадниця чи патріотка рідної землі?».
Маруся Богуславка (1966), мульфільм українською
Урок № 11 Проблема вибору, душевна роздвоєність Марусі Богуславки між любовю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі
Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст народної думи «Маруся Богуславка», проаналізувати образ української полонянки Марусі, її сміливий, героїчний вчинок; розвивати навички аналізу художнього образу, культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять; вміння узагальнювати, робити висновки, формувати кругозір учнів; виховувати почуття любові до вітчизни — одної з найбільших людських чеснот, поваги до культурної спадщини рідного краю.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
1.Розгадування кросворду за народною думою «Маруся Богуславка»
По вертикалі: 1. Ім’я головної героїні думи. (Маруся)
По горизонталі: 1. Кількість ув’язненних козаків. (Сімсот) 2. Як козаки називали
свою визволительку? (Бранкою) 3. Море, на узбережжі якого відбуваються
події у творі. (Чорне) 4. Рідне місто головної героїні. (Богуслав) 5. Чого
не хоче героїня, щоб збирали для її звільнення батьки? (Скарбів) 6. Сороковий
день від Великодня названо... (Святим)
2. Бесіда за питаннями
• Які історичні події відображені у творі? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст думи.
• Яких страждань зазнав український народ від турецько-татарських загарбників?
• Чим Маруся Богуславка нагадує Чураївну?
• Чому народ склав думу про Марусю?
• Прокоментуйте фразу: «Вороги не могли вбити у бранців любов до рідної землі, волелюбного духу».
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Чимало дум склав нард про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в XVI—XVII століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Саме такою є Маруся Богуславка. Вона — головна героїня, оскільки в центрі твору стоїть не звільнення козаків-бранців як факт сам по собі, а вчинок Марусі, її ім’ям і названо думу.
2. Особливості характеристики персонажа (методичний коментар)
Щоб правильно зрозуміти художній твір, треба заглибитись в аналіз змальованих у ньому характерів дійових осіб, тобто дати характеристику виведеним у ньому персонажам. Для цього необхідно розкрити риси героя, що відрізняють його від інших персонажів. Про деякі з них ми дізнаємося з його портрета, мови, з опису обстановки, що його оточує, з біографічних відомостей про нього, які подає автор. Інші риси (переважно для характеристики внутрішнього світу людини) розкриваються у поведінці, вчинках героя, через його думки, ставлення до інших людей. Характеризувати героя можуть й інші персонажі. Такий фактичний матеріал про літературного героя найчастіше буває розкиданий по всьому твору. Зібрати його і систематизувати — головне завдання, яке стоїть при складанні характеристики літературного персонажа. Характеризуючи героя, слід висловити своє ставлення до нього, дати йому оцінку.
3. Характеристика образу Марусі Богуславки
3.1. Бесіда за питаннями:
• Яким чином українські дівчата ставали дружинами турецьких багатіїв?
• Хто така Маруся? Як її називали козаки?
• За що ув’язненні українці ображалися на Богуславку?
• Чому героїня, ризикуючи своїм життям, вирішує допомогти ув’язненим козакам?
• Чим пояснити ставлення Марусі до своїх батьків?
• Що свідчить про те, що Богуславка, перебуваючи далеко від рідної землі, не забула своєї вітчизни, народу, батьків?
• Чому народ співчуває героїні?
• Вмотивуйте, чи можна вважати вчинок Марусі Богуславки патріотичним.
• Чому образ героїні думи — це художній вимисел?
3.2. «Вільний мікрофон». Відповіді на запитання:
• Як я ставлюсь до героїні думи?
• Маруся Богуславка — патріотка чи зрадниця?
3.3. Скласти «доміно» до характеристики образу Марусі Богуславки. (Маруся — добра — відповідальна — турботлива — співчутлива — рішуча — здатна на самопожертву — патріотка — бусурманка...)
4.3. Цитатна характеристика.
• ...Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, А все добре дбає.
• Не майте мене, Не заклинайте мене! ...Буду до кам’яної темниці Прибувати, отирати, Вас, бідних невільників, А з кам’яної темниці вупускати.
• До батька до мого й матері То знать давайте: Нехай буде батько і мати Та ще добре дбати, То статків - маєтків не збувають, Великих скарбів не збирають, Моєї голови А з тяжкої неволі не визволяють, Бо вже я потурчилась, Побусурманилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного.
3.5. Додатковий матеріал.
Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка».
Маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. Вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. Звідси благородні риси і вчинки героїні. Маруся Богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». Навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», Маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — допомагає їм вирватись з ненависної турецької каторги. Тож Маруся приходить до козаків-невільників, які «тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають», і обіцяє їм на Великдень дати ключі від темниці (саме тоді «пан турецький», її чоловік, має «до мечеті від’їжджати», а їй залишить ключі). Хоч козаки-невольники і не повірили спочатку в щирість наміру Марусі, а стали проклинати її, проте Маруся дотримала свого слова — вона визволила козаків з неволі, хоч сама з ними не захотіла тікати в рідну землю, і не могла вже залишити чужої країни. Вона просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться: Бо я вже потурчилась, побусурманилась
Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!
Трагедія Марусі в тому, що вона, ставши жінкою турецького хана, не забула батьків своїх, свого рідного краю. Патріотичні почуття десь глибоко озиваються в її серці, і вона відважується на дуже ризикований крок: визволяє своїх земляків-невольників. свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу.
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-полонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім’я своєї Батьківщини. Головна героїня змальовується у всій психологічній складності. Її образ розкривається не відразу, а поступово, в міру розгортання сюжету. В цьому виявилась висока майстерність твору. Симпатії творців і виконавців думи на боці героїні, і вони прагнули викликати до неї співчуття. Тому він продовжував відігравати суспільно-виховну роль і в пізніші часи. Ця дума була добре відома Тарасу Шевченку, він її вмістив у свій «Буквар южнорусский», виданий ним у 1861 році для українських шкіл. А М. Старицький під впливом цього твору написав однойменну історико-побутову драму (1897), п’єсу під цією ж назвою («Маруся Богуславка») написав і І. Нечуй-Левицький (1895), а також Б. Грінченко драму «Ясні зорі», С. Воробкевич оповідання «Турецькі бранці»; композитор А. Свєчников створив балет «Маруся Богуславка» (1951); М. Пригара — оповідання «Богуславка». Отже, історична дума надихнула митців на створення за її мотивами нових творів літератури і мистецтва.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Гра «Хто найшвидше»
З класу обираються два учні, які змагатимуться між собою.
Завдання: за 1 хвилину необхідно дати відповідь на запитання.
1. Матеріал, з якого була побудована темниця, де перебували козаки. (Камінь)
2. Кількість ув’язнених козаків. (Сімсот)
3. Чого не бачили в’язні у темниці? Відповідь надати користуючись текстом. («Сонця праведного», «Божого світу»)
4. Як Маруся називала невільників? (Бідними)
5. Яка субота згадується у творі? (Великодня)
6. Проклинаючи Марусю, козаки бажали їй, щоб вона... (Щастя-долі не мала)
7. Час перебування козаків у неволі. («Тридцять три годи»)
8. Куди збирався від’їхати пан турецький? (До мечеті)
9. Яким чином Маруся хотіла визволити ув’язнених? (За допомогою ключа, наданого їй паном турецьким)
10. Для чого Маруся прийняла віру турецьку? («...Розкоші турецької... лакомства нещасного»)
11. Чого не хотіла героїня, щоб робили її батьки? Відповідь надати, користуючись текстом. (...Статків-маєтків не збувають, Великих скарбів не збирають)
12. Прийнявши віру турків, героїня... («Потурчилась, побусурманилась»)
VI. Підсумок уроку
Бесіда за питаннями:
• В чому повчальне значення цієї думи?
• Як кожний із вас повинен ставитися до здобутків наших предків?
• Яким хотіли б бачити свій рідний край його оборонці?
VII. Домашнє завдання
Прочитати народну думу «Буря на Чорному морі», скласти питання.
Урок № 12 Символ гріхопадіння і порятунку через усвідомлення покаяння («Буря на Чорному морі»)
Мета: ознайомити школярів з ідейно-художнім змістом програмового твору, звертаючи увагу на розуміння образу «бурі на морі», організувати дискусію навколо понять гріха і покаяння; розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки, обґрунтувань і виважено мотивовувати свої погляди, узагальнювати і робити висновки; раціонально використовувати свій час; виховувати в учнів почуття поваги, любові до батьків, людини, доброту, чемність,
відповідальність до дорученої справи.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань.
Бесіда за питаннями
• Що вам відомо про думу як жанр фольклору?
• Які бувають думи?
• 3 якою метою складалися народні думи? Хто були їх виконавцями?
• Висловіть свої враження після вивчення народної думи «Маруся Богуславка».
• Чому у Марусі виникла проблема вибору між любов’ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі?
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що вироблені протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних й найбільших загальнонаціональних справах. Звичаї, як і мова, складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу, своєї сім’ї. Тому кожен із вас повинен шанувати, поважати своїх батьків, не цуратися традицій, які уклалися з давніх-давен.
2. Опрацювання ідейно-художнього змісту народної думи «Буря на Чорному морі»
2.1. Виразне читання твору.
2.2. Тема: зображення бурі на Чорному морі, в результаті якої два рідні брати ледве не загинули, бо звернулися до Господа.
2.3. Ідея: засудження легковажності, надмірної гордості, зневажливого ставлення до батьків, членів родини, людей.
2.4. Основна думка: тих, хто не поважає і не шанує батьків, Господь карає.
2.5. Жанр: соціально-побутова дума.
2.6. Композиція.
Вступ: опис бурі і її насілдків.
Основна частина: осмислення потопаючих братів про те, що їх карає Бог за зневажливе ставлення до своєї родини.
Закінчення: допомога Господа братам, бо вони згадали отцеву і мачину молитву.
2.7. Проблематика:
• батьки і діти;
• найважливіші життєві цінності;
• поведінка людини у надзвичайній ситуації.
2.8. Словникова робота.
2.9. Міні-дискусія на тему: «Чи завжди грішна людина стає на шлях покаяння.
Покаяння
1. Визнання своєї провини; каяття з якось приводу.
2. Церк. Називання своїх гріхів священикові; сповідь.
3. Заст. Церковне покарання віруючих — примусові і підконтрольні молитви.
Гріх
3. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.
4. Поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд.
5. У значенні слів непорядно, недобре, недозволено; наприклад, гріх тобі таке говорити. Спокутувати гріхи — визнавати свою провину і намагатися виправити становище. Той, хто порушує правила моралі або взагалі прийняті правила співжиття. За біблійним переказом — порушення завітів, даних їм Богом, були вчинені першими людьми (Адамом і Свою).
2.9. Бесіда за питаннями:
• Що вам відомо про бурю як природне явище?
• Уявіть бурю на Чорному морі. Опишіть її.
• Яким настроєм пройнятий початок твору?
• Чому сокіл-білозірець «жалібно квилить-проквиляє»?
• Чому у душі описано початок бурі? (На святому небі усі звізши потьмарило, Половина місяця у тьму уступило; Ізо дна моря сильно хвиля вставає...)
• Якої шкоди зазнали судна козацькі в результаті бурі? (Судна козацькі-молодецькі на три часті розбиває. Перву часть одбивало — У тихий Дунай занокало; Другу часть одбивало — У землю Грабську На каторгу турецьку занокало; Третю часть одбивало — Да на Чорному морі затопляло)
• Якою була поведінка братів під час небезпеки? (Да вони один до одного припливли, Словами промовляли, Гірко ридали — Прощення допомагали, Перед Господом милосердним гріхи свої сповідали)
• Що ви розумієте під людським гріхом? Чи є вони у вас? Як ви намагаєтеся їх позбавитися?
• Чому братики зверталися до Господа?
• Якою була поведінка чужинця, коли він потопав? (Порятунку собі нівідкіль не має Гірко сльозами ридає — Прощенія допомагає, Перед Господом милосердним Гріхи свої сповідає) Опишіть його. (Ой между ними третій, чужий-чужениця, Бездільний, безрідний і безпомощний потопає...)
• В чому брати вбачали причину своїх страждань?(Се то отцеві молитва і материна. Нас видимо, карає. Тоже ми собі превелику гордість мали: Проти божих церков уїжджали, Шлички із голов не здіймали, На своє лице хреста не клалиМилосердного творця на поміч не призивали, Да по улицях кіньми розбивали, Кров християнську на сиру землю проливали!)
• Як у творі описані гріхи братів? (То од отця, од матки прощенія не приймали Да старую матусю ми од себе а й стременами одпихали; Старшого брата у себе за брата не мали; Сестру середульку марне зневажали, Близькому сусіді хліба й солі ізбавляли...)
• Яка негативна риса характеру засуджується у думі? (Надмірна гордість, зверхність, неповага до членів родини, оточуючих)
• Як молитва батьків могла перевиховати їх синів? (То нехай же ми могли вже знати, Як отцеві і матчину молитву штити-поважати І старшого брата за рідного батька мати, Сестру середульшую штити-поважати, Близького сусіда у себе за рідного брата мати!)
• 3 яких умов допоміг Господь потопаючим братам? (То як стали словами промовляти, Отцеві і матчину молитву споминати)
• Чому брати порівнювали себе з чужим-чуженицею? ( Тільки недобре було, отець і мати, Чужому-чужениці на Чорному морі потопати і Йому прощенія ні од кого прийняти І на чужині порятунку дати!)
• Як зустріли брати своїх синів? Чи простили вони їм зневажливе ставлення до себе?
3. Додатковий матеріал Народні прислів’я.
Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі — й дрючка не бояться.
Всякій матері свої діти милі.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
Умів батькувати, умій і годувати.
Отець по-батьківські поб’є, по-батьківськи й помилує.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Материна молитва із дна моря виймає.
До людей — по розум, до матері — по серце.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Виконання тестових завдань.
1. Пташина, яка сиділа на білому камені біля Чорного моря:
а) чайка; б) орел; в) сокіл; г) ворон.
2. Небо у творі названо:
а) святим; б) безмежним; в) високим; г) грізним.
3. Що відбулося на небі перед початком бурі?
а) Набігли сіреньки хмарки; б) потемніло і померкли зірки",
в) де-не-де почали з’являтися чорні ворони;
г) посіріло, вдалині сяйнула блискавка.
4. На скільки частин хвиля морська розбиває судна?
а) Дві; б) три", в) п’ять; г) сім.
5. Розбиваючи судно, хвиля першу його частину відносила:
а) до фортеці козацької; б) у тихій Дунай", в) на каміння біле; г) до степу широкого.
6. Як у думі описані різні брати? Вони були:
а) наче голубоньки сивеньки; б) чепурненькі і височенкьі;
в) мов красені строй неньки; г) як півники гарненьки.
7. Стан, в якому перебували брати, знаходячись у морі:
а) спокійний і врівноважений; б) веселий і радісний;
в) роздратований і хвилюючий", г) безтурботний і байдужий.
8. Брати «прощенія домагали», звертаючись до:
а) Господа", б) сонця; в) грому небесного; г) моря розгніваного.
9. Опинившись у морі під час бурі, порятунку собі «невідкіль не мав»:
а) чужий-чуженин; б) атоман козацький; в) військовий турецький; г) козак полонений.
10. Хвиля морська, як кара, затопляла братів, бо вони:
а) зрадили вірі своїй; б) зневажливо ставилися до своїх рідних;
в) чинили вбивства жорстокі; г) відцуралися звичаїв українських.
11. Маючи велику гордість, брати близькому сусіду:
а) хліба і солі не давали; б) ніколи не віталися з ним; в) не допомагали у скрутний час;
г) зовсім не звернули уваги на нього.
12. Чия молитва могла врятувати братів, коли ті опинилися у небезпеці?
а) Батьків; б) старшого брата; в) сестри; г) сусіда.
VI. Підсумок уроку. Бесіда за питаннями
• В чому повчальне значення думи?
• За що ви повинні бути вдячні своїм батькам?
• Як зрозуміти закінчення твору?
VII. Домашнє завдання
Підготуватися до позакласного читання (ідейно-художній аналіз народної думи «Самійло Кішка»).
Урок № 13 ПЧ. Народна дума «Самійло Кішка»
Мета: поширити знання школярів про народні думи; ознайомити їх з твором «Самійло Кішка»; проаналізувати його; з’ясувати повчальне та виховне значення думи; розвивати навички виразного і осмисленого читання народних дум; вчити переказувати їх зміст; розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість, вміння робити висновки; виховувати
почуття любові до рідного краю, його культурних надбань, повагу до захисників Вітчизни; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
-Як думи пов’язані із піснями?
-Доведіть, що історична дума утверджує високу патріотичну свідомість
народу.
- Що спонукало народних творців до написання дум?
-Чому кобзарів, лірників, називають Номерами України?
-Що мала на увазі Леся Українка, зазначаючи, що думи «предивні,
єдині на цілий світ пам’ятники творчості нашого народу»? Обґрунтуйте
свою відповідь.
II. Оголошення теми, мети уроку.
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя
Єдині живі свідки всіх подій минулого — це думи та історичні пісні, що складають одну з найвеличніших сторінок духовного життя народу — поетичний епос України. Дума допомагала найкращим синам і дочкам українського народу піднімати маси на боротьбу проти гнобителів. Героями національного епосу були ті, кого на подвиг вів високий душевний зліт, почуття гідності і честі, що ставилися вище за особисте життя. Так, у думі «Самійло Кішка» народ показує людину сильного характеру, для нього над усе — свобода і честь, він готовий на муки і смерть за віру, тобто за волю свого рідного краю.
2. Ідейно-художній аналіз тексту
2.1. Виразне читання або переказування цікавих епізодів із творів, можливим є прослуховування думи в аудіозапису.
2.2. Історичний матеріал.
2.2.1. Довідка з УРЕС: «Кішка Самійло (рр. життя і смерті невідомі)— запорізький гетьман поч. XVII ст. У 70-х рр. XVI ст. потрапив у турецький полон. Поблизу Гевлева (нині Євпаторія) у 1599 році очолив повстання українських невільників і повернувся на Україну, де його було обрано запорізьким гетьманом. Запорожці підкерівництвом Кішки у складі польського війська брали участь у походах до Молдавії (1600) та Лівонії (1601—1602)».
2.2.2. Дума «Самійло Кішка», вочевидь, створювалася протягом XVI ст., а на початку XVII ст.. вона вже оформилась. Основою для її створення були випадки повстань невільників, які захоплювали турецькі галери і поверталися на них на Батьківщину. Про ці факти свідчать
літописи та деякі іноземні джерела, зокрема італійська брошура, видана у Римі в 1643 році.
2.3. Тема: зображення перебування Самійла Кішки з козаками у турецькій неволі, їх звитяжна боротьба з ворогом.
2.4. Ідея: возвеличення мужності, стійкості, віри у перемогу (Самійло Кішка, козаки); засудження зрадництва, підступності, прагнення до ситого життя (Лях Бутурлак).
2.5. Основна думка: віра, християнська любов до рідного народу, наполегливість у досягненні своєї мети — критерій, яким керуються справжні патріоти-українці,
зрадництво — найстрашніший гріх,який карається смертю.
2.6. Жанр: історична дума про страждання невільників у турецькій неволі.
2.7. Композиція.
Вступ: перебування козаків-невільників на турецькій галері.
Основна частина: визволення козаків із неволі, боротьба з ворогом.
Закінчення: Самійло Юшка і козацтво на рідній землі.
2.8. Ідейний зміст думи та реальні історичні факти. Пливе по Чорному морю турецька галера. На ній — вельможа (Алкан-паша) з охороною та ще військо чимале (700 турків, 400 яничар), бо можуть перестріти її козацькі чайки — і не з медом тоді буде туркам, не врятують ані високі борти, ані гармати, ані вітрила. Тому сидять високо на щоглах кілька яничарів і зусібіч розглядають водний простір. Щастить галері — багато років ніде не натикалися на козаків.
Не щастить невольникам: знемагають унизу на веслах та все молять Бога, щоб послав на судно чайки. Визволили б їх єдинокровні брати і хоч на старість стали б вони вільними. Більшість галерників ще дрібними дітьми потрапили в неволю. Наскочила татарська орда, захопила ясир і погнала його в Кафу на ринок. А там, мов худобу, попродали в рабство. Хто менший був — у яничари взяли, старших веслярами на галери посадили. Так і виросли в неволі, посивіли. І ще є поміж них колишні козаки, що пораненими в полон потрапили. Над такими особливо збиткувалися турки. Спершу ніби по-доброму пропонували віру перемінити, хрести з ший зривали. Хто відступався від християнства, той уже вважався турком і не був рабом. А хто відстоював проти цієї спокуси, той зазнавав і наруги й знущань, і все його існування ставало пеклом. На галері, звичайно ж,— ті, які не зреклися віри своєї. Сумно похилив голову на груди й гірку думу думає Самійло Кішка. Двадцять п’ять років у неволі, двадцять п’ять літ гребе на галері й частується канчуками наглядачів, які затяглися вибити з нього козацький дух, та ніяк не виб’ють і від того ще більше навісніють,
шматують його тіло канчуками. Мабуть, скоро й заб’ють. «Хай так і буде,— думає Кішка,— краще смерть, аніж життя в неволі». А потім ввижається йому славне товариство запорозьке, чується гомін Січі. Було все це колись у далекій молодості. Ходив з походами, рубався з ворогами, радів перемогам. Те життя йому згадується як пісня, інколи в снах повертається. А прокинеться — не може на світ білий дивитися, тяжка журба душу точить. Після чорної безнадії інколи приходять хвилини, коли раптом віриться в те, що настануть ще дні волі. І подумав одного разу Самійло Кішка, що якщо ніхто не може допомогти невольникам, то вони самі собі допомогти мусять. Визрів у нього план. Наглядач за веслярами (Лях Бутурлак) — потурчений слов’янин, що дуже любить випити. Треба підстерегти мить, коли він набамбуриться горілки по самі очі, й украсти у нього ключі, якими їх замкнено на ланцюгах. Поділився своєю думкою з невольничим товариством, і стали вони гуртом чекати слушного моменту.
В одному порту галера довго стояла на якорі. Майже всі турки зійшли на берег. А наглядач пив горілку та до галерників промовляв, аби вони християнства зрікалися, то стануть такими ж вільними, як і він. Особливо на Юшку налягав, бо дуже йому хотілося козака в турки переманити. Самійло завів з ним розмову, а наглядач став частувати його горілкою. Наглядач п’є, а Юшка в рукав виливає. Юшка тверезий, а наглядач звалився п’яний і захропів. Отоді й забрали в нього ключі і всіх повідомили. А коли повернулися турки на судно, кинулися галерники на них і всіх перебили.
Так оповідає народна дума про невольничі роки й урятування Самійла кішки. Прилетіла по морю галера до українських берегів, і прийшов на Січ Юшка не зламаним у неволі чоловіком, не колишнім рабом, а вільним і гордим козаком. І знову були походи, люті битви з ворогом. І завжди попереду був хоробрий Самійло Юшка, що відразу велику повагу заслужив на Січі. Бо на козацькому колі обрали його за гетьмана: «Будеш нашим батьком!»— гукали всі братчики, що бували з ним у походах і битвах. І почав Юшка гетьманувати на Січі. Виявилося, що він — не тільки хоробрий воїн, а й гетьман мудрий. Завжди відстоював права козацькічерез перед польським королем, стежив, щоб усе на Січі було по совісті й по честі. Тому охоче слухалися його і старі. Й молоді козаки. 1600 року Польща почала війну зі Швецією. Польський король Жигмонт III прислав до Самійла кішки послів, які просили козацької допомоги. Довго вмовляли вони гетьмана, навіть погрожували. Іван виставив певні умови, аби поляки зобов’язалися шанувати козацькі привілеї. У Варшаві для цього довелося навіть сейм збирати, який прийняв відповідні рішення. І тільки тоді Кішка на чолі чотирьох полків вирушив у похід. Тяжка то була для козаків війна. Не вистачало провіанту, козаки мерли від ран і хвороб. В одному з боїв наклав головою і славний гетьман Самійло Кішка. Загинув далеко від рідної землі, за чужі
інтереси. У відомій народній думі про Самійла Кішку говориться:
Буде слава славна Помеж козаками, Помеж друзями, Помеж рицарями, Помеж добрими молодцями!
У пам’яті народній він лишився одним із найдоблесніших з-поміж українських гетьманів.
2.9. Характеристика образів твору.
2.9.1. Самійло Кішка.
2.9.1.1. Орієнтовний план до характеристики образу.
1. Самійло Кішка — запорозький гетьман початку XVII ст.
2. Портрет і зовнішність героя.
3. Риси характеру:
а) патріотизм і мужність; б) стійкість і рішучість;
в) волелюбність і вірність своїй Батьківщині, народу;
г) розсудливість і кмітливість.
3. Самійло Кішка — узагальнений поетичний образ народного героя
3.1. Додатковий матеріал.
Самійло Юшка — історична особистість. Він брав участь у походах запорозьких козаків проти Туреччини. У 70-х рр. XVII ст. потрапив у полон до турків, де перебував багато років, але не покорився ворогам.
У думі Самійло Юшка — збірний образ, бо сама дума художньо узагальнює численні випадки повстань невільників на турецьких галерах. Із плином часу стиралася документальна основа думи, герой її набував широкого узагальнення. В цьому випадку Самійло Юшка виступає вірним сином волелюбного народу, художнім втіленням його ненависті до іноземних поневолювачів. Мужність, стійкість, волелюбність, готовність до боротьби, вірність своїй Батьківщині — такі основні риси Самійла Кішки.
Самійло Кішка — людина незламної моральної сили, високого патріотичного обов’язку, йому не властиві вчинки заради особистої вигоди. Це стійкий, розсудливий і кмітливий воїн, якого ніколи не залишає мужність і відвага: ні тоді, коли він здійснює сміливий і ризикований план захоплення галери, ні тоді, коли козацька галера зустрічається в морі з турками-яничарами. Дума гіперболізує силу героя, змальовує його як богатиря, який виходить переможцем у боротьбі з ворогами. Самійло Кішка категорично відмовляється від принад, що їх обіцяє йому Лях Бутурлак, він навіть не може собі уявити, що стане зрадником, відступником.
Бодай же ти того не діждав, Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду і неволю приймати, А буду в землі козацькій голову християнську покладати! Ваша віра погана, Земля проклята!
У цих словах — відповіді Самійла Кішки Ляхові Бутурлаку — мужність і стійкість, сміливість і патріотична відданість своєму народові, а також і вірність своїм релігійним віруванням (християнській вірі). Народний герой — носій високих моральних та естетичних принципів. Отже, Самійло Кішка — гетьман український, історична особистість, яка любила над усе свою землю. Він мріяв тільки про вільне життя, був непримиренним до будь-якого насильства.
3.2. Бесіда за питаннями.
• Коли ми вперше знайомимося із Самійлом Кішкою?
• В яких умовах він перебував у турецькій неволі?
• Що свідчить про його любов до рідного краю, народу, повагу до християнської віри?
• Як він ставиться до своїх побратимів?
• У чому виявляється його ненависть до ворогів, зрадника Ляха Бутурлака?
• Чи можна вважати Самійла Кішку національним героєм? Доведіть свою думку.
3.2.1. Лях Бутурлак.
3.2.1.1. Орієнтовний план до характеристики.
1. Лях Бутурлак — колишній соратник Переяславський.
2. Зовнішність і портрет героя3. Риси характеру:
а) егоїзм та користолюбство; б) підступність та улесливість;
в) хитрість і жадібність; г) зрадник народу і віри християнської
4. Лях Бутурлак — образ, який викликає зневагу і презирство.
4.1. Додатковий матеріал
Лях Бутурлак — зрадник, що перейшов на бік ворога, «потурчився, побусурманився для панства великого, для лакомства нещасного». Це колишній сотник Переяславський. Зрадивши своїх друзів-козаків і свою Батьківщину, він хоче спонукати до цього і Самійла Кішку, а коли це не вдається, то «у щоку затинає сміливого Самійла кішку». Образ Ляха Бутурлака змальовано у зневажливому дусі, він викликає зневагу.
4.2. Бесіда за питаннями
• Хто такий Лях Бутурлак?
• Яким чином, на ваш погляд, він опинився на турецькій галері?
• Як він ставиться до козаків, Самійла кішки? Чим це зумовлено?
• Що пропонує Лях Бутурлак Самійлові?
• Чому зрадник так просто відрікся від своєї віри, забув Батьківщину?
• Що свідчить про прагнення Ляха Бутурлака свої особисті блага поставмити вище громадських інтересів?
• Для чого народ зобразив у думі цей негативний образ?
4.3. Словникова робота (пояснення вчителем незрозумілих слів)
Киндяк — смугаста тканина і одежа, у цьому випадку — прапор. Габа — біла вовняна тканина. Трембач — трубач. Штири — чотири. Барзо — дуже. Таволга — степова рослина, вид червоної лози. Опачина — велике весло на галері. Ячати, ячіти — кричати по-лебедину. Яриза — служник. Ясса — слава, салют. Каюк — козацький човен.
Пищаль — давня вогнепальна рушниця з довгим стволом. Рештована — споряджена.
Застосування специфічної лексики у творі свідчить про його достовірність.
4.4. Вільний мікрофон. Висловіть своє ставлення до Ляха Бутурлака.
Обговорення питання: Чи повинен він бути покараним як зрадник?
4.5. Обговорення змісту думи за питаннями: • Яка історична подія відтворена в думі? Що про це свідчить?
• Опишіть, застосовуючи текст твору, галеру, на якій перебували ув’язнені козаки. («Трьома цвітами процвітала мальована. Ой, перейм цвітом процвітана — Злато — синіми киндяками побивана; А другим цвітом процвітана — Гарматами обриштована; Третім цвітом процвітана — Турецького білого габою покровена».) Що означає цей опис?
• Хто із козаків перебував на турецькій галері? («Кішка Самійло, гетьман запорозький, Другий — Марко Рудий, суддя восковий, Третій — Меїсій Граг, військовий трембач».)
• Як у творі характеризується Лях Бутурлак? («...Лях Бутурлак, ключник, Сотник Переяславський, Недовірок християнський, Що був тридцять літ у неволі, Двадцять штири, як став по волі, Потурчився, побусурменив ся Для панства великого, Для лакомства нещасного!»)
• Про що бачив сон Алкан-паша? Чи був він для нього віщим? («Видиться: моя галера цвіт кована мальована, Стала вся ободрана, на пожару спускана. Видиться: мої турки, яничари Стали всі впень порубані; А видиться: мої бідні невольники, Которії були у неволі, То всі стали по волі; Видиться: мене гетьман Кішка На три часті розтяв...»)
• Яку винагороду пропонував Алкан-паша тому, хто його сон відгадає? («Мог би йому листи визволенії писати, Щоб не мог ніде ніхто зачіпати!»)
• 3 якою метою галера пристала до «города Козлова»? («До дівки Санджаковни на зальоти поспішали...»)
• Як приймає дівка Санджаковна турецького пана? («У світлиці — кам’яниці визивала, За білу скам’ю саджала, Дорогими напитками напувала, А військо серед ринку саджала!»)
• Чому Алкан-паша не довіряв Ляху Бутурлаку? Як про це зазначено у творі? («Як до галери двох турчинів на підслухи посилає, Щоб не мог Лях Бутурлак Кішку Самійла одмикати, Упоруч себе саджати!»)
• Про що просив Самійло Кішка ключника галерського? («Добро нам вчини, Хоч нас, старшину одімкни — Хай би і ми у городі побували, Панське весілля добре знали».)
• Чи погодився Лях Бутурлак допомогти ув’язненим козакам? Чим це пояснити?
• Як сприйняв Лях Бутурлак критику до себе з боку Самійла Кішки? («Буду тебе наче всіх невольників доглядати, Старії і новії кайдани направляти, Ланцюгами за поперек втроє буду брати!»)
• Чому, на ваш погляд, Самійло Кішка не вживав дорогого напитку, а «то у рукава, то у пазуху, сквозь третю хустку додолу пускав»?
• Яким чином герой отримав ключі від кайданів? Чому гетьман запорозький віддавав наказ козацтву не поспішати знімати відразу, а дочекатися до ночі?
• Як сталося, що турки вночі не помітили, що у в’язнів відкриті замки на кайданах? («Бог помог — за замок руками не приймали...»)
• Що сприяло швидкій перемозі козаків під керівництвом Самійла Кішки над ворогом? — Чи можна вважати козаків жорстокими стосовно турків?
• Чому Самійло Кішка наказав не вбивати Ляха Бутурлака? («Всіх у Чорнеє море бросайте, Только Ляха Бутурлака не рубайте: Между військом для порядку За яризу військового застеляйте!»)
• Як поставився Лях Бутурлак до Самійла Кішки, коли зрадник не побачив поруч себе жодного турка? («Не будь же ти на мене, Як я був на останці віка мойого на тебе! Бог тобі да поміг неприятеля побідити!»)
• Що порадив Лях Бутурлак гетьманові зробити, коли вони підпливали до Царгорода? Чи дослухався Самійло Кішка до слів зрадника? («Добро ти учини: половину козаків у окови до опачин посади, А половину у турецькеє дорогое плаття наряди, Бо ще будемо од города Козлова До города Царгорода гуляти, Будуть із города Царгорода двадцять галер вибігати, Будуть Алкана-пашу з дівкою Санджаковною По зальотах поздравляти, То як будеш отвіт оддавати ?»)
• Яким чином Лях Бутурлак зберіг життя козакам, коли ті пропливали вздовж Царгорода? («Каже: «Ви турки, яничари, помаленьку, братія, ячіте, Од галери одверніте, Бо тепера він подгуляв, на упокої почиває, На похмілля знемагає, До вас не встане, голови не зведе...»)
• За що козакові «Яссу» віддавали, низько уклоняючись Дніпру- Славуті? («Хвалим тя, Господи, і благодарим!Були п’ятдесят штири годи у неволі, А теперя хоч не дасть нам Бог на час по волі!»)
• Як сприйняв Семен Скалозуб ворожу галеру, на якій перебував Самійло Кішка з козаками? («Пслі турки, яничари, то упень р у байте, Пслі біднії невольники, то помочі дайте!»)
• Чому Семен Скалозуб дещо завдав пошкодження галері, на якій перебували козаки? Як на це зреагував Самійло Кішка? («Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, Чогось одгадав, сам на чердак виступав, Червонії, хрещатії давнії корогви із кишені вині мав, Розпустив... До води похилив...»)
• Чим пояснити те, що козаки, прибувши на рідну землю, спалили турецьку галеру?
• Яким чином був розподілений скарб турків? («А сребло-злато —на три часті паювали: Первую часть брали, на церкви накладали, На святого Межигорського спаса, На трахтемировський монастир, На святую Січовую покров давали...» «А другу часть помеж собою паювали; А третю часть брали, Очертали сідали, Пили та гуляли!»)
• Як козаки ставилися до Самійла Кішки? («Гетьман запорозький! Не загинув ecu у неволі, Не загинеш і з нами, козаками, по волі!»)
• Чим закінчується дума? Кому оспівується гімн слави? («Слава не умре, не поляже! Буде слава славна Помеж козаками, Помеж друзями, Помеж рицарями, Помеж добрими молодцями!»)
4.6. Релігійні мотиви у творі
Ускладнює розуміння змісту думи наявність релігійної лексики в ній, звернення до Бога, молитвенні вирази тощо. Слід зазначити, що в давнину люди були релігійними, вірили в Бога, зверталися до нього з молитвами-проханнями. Зректися своєї віри, прийняти іншу — означало зрадити свій народ, свою Батьківщину. Отже, коли Лях Бутурлак закликає Самійла Кішку: «Добро ти вчини, віру християнську під нозі підтопчи, хреста на собі поламни!», то останній знає, що це означає стати зрадником, відступником, відректися свого народу (не лише віри), своєї найбільшої святині — рідної землі, Батьківщини.
V. Підсумок уроку VI. Домашнє завдання Підготуватися до к.р.
Слово про похід Ігорів
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - Слово о полку Ігоревім
Коментарi