Основні симптоми поліомієліту

Інкубаційний період при різних формах поліомієліту в середньому становить 8-12 днів.
Інапарантна форма поліомієліту представляє собою форму в носія вірусу, при якій захворювання ніяк не проявляється клінічно і може бути виявлено тільки лабораторним шляхом.

Абортивна (вісцеральна) форма поліомієліту складає більше 80% всіх випадків хвороби. Клінічні прояви неспецифічні. Серед них переважають загальноінфекційні симптоми, такі як лихоманка, інтоксикація, головний біль, помірні катаральні явища, болі в животі, діарея. Хвороба закінчується через 3-7 днів повним одужанням; залишкових неврологічних симптомів не відзначається.

Менінгеальний поліомієліт в дитинипротікає по типу доброякісного серозного менінгіту. При цьому спостерігаються: двохвильова лихоманка, головні болі, помірно виражені менінгеальні симптоми (Брудзинского, Керніга, ригідність потиличних м’язів). Через 3-4 тижні настає одужання.

Паралітична форма поліомієліту в дітей має найбільш важкий перебіг та наслідки. Під час препаралітичного періоду переважає загальноінфекційна симптоматика: підвищення температури,диспепсія,риніт,фарингіт,трахеїтта ін. Друга хвиля лихоманки супроводжується менінгеальними явищами, міалгією, болями в хребті та кінцівках, а також вираженою гіперстезією, гіпергідрозом, сплутаністю свідомості та судомами.

Приблизно на 3-6 день захворювання вступає в паралітичну фазу, що характеризується раптовим розвитком парезів і паралічів частіше нижніх кінцівок при збереженій чутливості. Для паралічів при поліомієліті характерні асиметричність, нерівномірність, переважне ураження проксимальних відділів кінцівок. Дещо рідше при поліомієліті розвиваються парези і паралічі верхніх кінцівок, обличчя, м’язів тулуба. Через 10-14 днів спостерігаються перші ознаки м’язової атрофії. Поразка життєво важливих центрів довгастого мозку може викликати параліч дихальних м’язів і діафрагми і послужити причиною загибелі дитини від гострої дихальної недостатності.

У відновлювальному періоді поліомієліту, який триває до 1 року, відбувається поступова активізація сухожильних рефлексів, відновлюються рухи в окремих м’язових групах. Мозаїчність ураження і нерівномірність відновлення обумовлює розвиток атрофії і м’язових контрактур, відставання ураженої кінцівки у рості, формування остеопорозу та атрофії кісткової тканини.
Під час резидуального періоду відзначаються залишкові явища поліомієліту – стійкі мляві паралічі, контрактури, паралітична клишоногість, вкорочення і деформація кінцівок,вальгусна деформація стоп, кіфосколіози та ін.

Протягом перебігу поліомієліту в дитини захворювання може ускладнюватися ателектазами легенів,пневмонією, інтерстиціальним міокардитом, шлунково-кишковими кровотечами, кишковою непрохідністю та ін.

Лікування поліомієліту в дітей

Маніфестні форми поліомієліту лікуються стаціонарно. Загальні заходи включають ізоляцію хворої дитини, постільний режим, спокій, висококалорійну дієту. При правильному догляді за дитиною важливу роль відіграє надання кінцівкам правильного (фізіологічного) положення, профілактика пролежнів, масаж грудної клітки. При дисфагії організовується харчування через назогастральний зонд. Під час порушення самостійного дихання проводиться ШВЛ.

Оскільки специфічного лікування поліомієліту не розроблено, проводиться, головним чином, симптоматична та патогенетична терапія. Призначаються вітаміни групи В, аскорбінова кислота, знеболюючі та дегідратуючі препарати, прозерин, дихальні аналептики та ін.

У відновлювальний період основна роль при комплексній терапії поліомієліту відводиться реабілітаційним заходам: ЛФК, ортопедичному масажу, парафінолікуванню, УВЧ, електростимуляції, загальним лікувальним ваннам, санаторно-курортному лікуванню.

Лікування поліомієліту проводиться за участю дитячого ортопеда. Для запобігання розвитку контрактур може бути показано накладення гіпсових пов’язок, лонгет, ортопедичних шин, носіння ортопедичного взуття. Ортопедо-хірургічне лікування залишкових явищ поліомієліту може включати теноміотомію та сухожильно-м’язову пластику, тенодез, артроріз та артродез суглобів, резекцію та остеотомію кісток, хірургічну корекцію сколіозу та ін.

Профілактика поліомієліту

Легкі форми поліомієліту, що протікають без ураження ЦНС, проходять безслідно. Важкі паралітичні форми можуть призводити до стійкої інвалідизації та летального результату. Завдяки багаторічній цілеспрямованій вакцинопрофілактиці захворювання переважають легкі інапарантні та абортивні форми інфекції. Паралітичні форми виникають тільки у невакцинованих осіб.

Профілактика поліомієліту включає обов’язкову планову вакцинацію та ревакцинацію всіх дітей згідно з національнимкалендарем щеплень. Діти з підозрою на поліомієліт підлягають негайній ізоляції, в приміщенні проводиться дезінфекція, контактуючі особи підлягають спостереженню та позачерговій імунізації ОПВ.

Профілактика грипу

Пам’ятка «Безпека життєдіяльності»

· Повідомите про пожежу впожежну охорону за телефоном «101».

· У разі небезпеки ураження електроенергією вимкніть автомат ущитку вашої квартири, який знаходиться на сходовому майданчику.

· Для гасіння меблів, що горять, розподіляйте воду по якомога більшій поверхні, охопленій вогнем. Фіранки, гардини, штори, що горять, зірвіть ігасіть на підлозі. Також на підлозі гасіть одяг, який загорівся.

· Горючі рідини гасити водою не можна. Гасіть землею, аякщо її немає— накрийте палаючу пляму змоченою уводі цупкою важкою тканиною.

· Під час пожежі вжодному разі не відчиняйте вікна ідвері, оскільки потік повітря сприяє поширенню вогню.Негайно повідомте про обстановку сусідам імешканцям квартир, що розташовані вище йнижче від вашого поверху.

· Якщо через високу температуру неможливо вийти зквартири через сходовий майданчик, спробуйте подолати шлях до дверей поповзом: температура біля підлоги значно нижча, ніж увсій квартирі. Уразі невдачі намагайтеся залишити квартиру, використовуючи балконні пожежні сходи, аза їх відсутності вийдіть на балкон або лоджію, зачинивши за собою двері, ікличте на допомогу.

· Якщо ви відчули запах газу, негайно виключіть плиту, вимкніть усі електроприлади, залиште приміщення, повідомте дорослим ізателефонуйте за номером «104».

· Негайно повідомте про виявлений підозрілий предмет учергові служби органів внутрішніх справ, МНС, оперативному черговому адміністрації міста.

· Не підходьте до виявленого предмета, не торкайтеся його руками йне підпускайте до нього інших.

· Вимкніть засоби радіозв’язку, мобільні телефони, інші засоби радіозв’язку, здатні викликати спрацьовування радіодетонатора.

Одержання сигналу про евакуацію:

- візьміть з собою особисті речі, документи, гроші, цінності;

- закрийте вікна, вимкніть оргтехніку, електроприлади, освітлення;

- візьміть з собою і при необхідності використовуйте індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор);

- закрийте двері на ключ, ключ залишіть у замку;

- залишіть приміщення, рухайтеся маршрутами, які позначені в схемах евакуації;

- повертайтесь в залишене приміщення тільки після дозволу відповідальних осіб.

При загрозі бойових дій.

- Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла. Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ, загасіть пічне опалення.

- Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

- Негайно покиньте житлове приміщення, сховайтесь в підготовленому підвалі або найближчому укритті.

- Попередьте про небезпеку сусідів. Надайте допомогу старим і дітям.

- Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування.

- Проявляйте крайню обережність, не піддавайтеся паніці.

Тест «Чи хороші ви батьки»

Перша цифра після кожного запитання відповідає ствердженню «так», друга — запереченню «ні», третя означає — «іноді».

1. Чи дає вам підстави для хвилювання стан здоров'я та фізичний розвиток вашої дитини? (0, 4, 2)

2. Треба чи ні давати дітям гроші на «кишенькові витрати» залежно від їх потреб? (4, 0, 2)

3. Чи дозволяєте ви дитині допомагати вам по господарству, хай навіть ця допомога незначна? (4,0,3)

4. Чи вважаєте ви, що незначна брехня з боку дитини допустима? (0, 4, 2)

5. Чи має ваша дитина шанси переконати вас у суперечці? (5, 0, 3)

6. Чи можуть ваші діти мати від вас секрети? (З, 0, 2)

7. Чи засуджуєте ви суворість у вихованні дітей? (5, 0,0)

8. Чи легко налагоджуєте ви контакти з прия­телями вашої дитини? (4, 0, 2)

9. Чи просите ви пробачення у дитини, якщо несправедливо її покарали? (5,0,3)

10. Чи систематично ви цікавитесь навчанням дитини у школі? (4, 0, І)

11. Чи дотримуєтесь ви у вихованні дітей традицій вашого роду і народу? (4, 0, 1)

12. Чи формуєте ви у своєї дитини почуття національної самосвідомості, честі й гідності? (5,0,0)

Тепер підсумуємо. Знайдіть суму. Якщо вона становитиме

50 — ви ідеальні батьки, такі ідеальні, що можна замислитися, чи на всі питання відповідали щиро.

35—45 — ви дуже любите дитину, відчуваєте всю важливість своїх обов'язків перед нею.

ЗО—34 — взагалі ви непогані батьки, хоча часом і припускаєтесь помилок, які «підривають» ваш авторитет перед дитиною.

25—29 — на жаль, у багатьох ситуаціях ви не є досконалі вихователі, й діти, мабуть, не почуваються з вами досить добре і просто.

20—24 — ви зовсім непослідовні у вчинках, надто часто робите те, чого не варто робити ніколи. Діти не знають, коли і в чому вони можуть на вас покластися.

19 та менше — маємо надію, що такої суми не набрав ніхто, бо в цьому разі можна лише поспівчувати вашій дитині.

Тест «Мама подруга чи…»

1. Якщо у ваших дітей з'явилися проблеми або вони закохалися, то чи ви про це дізнались?

А. Вони самі мені про це розповіли.

Б. Вони розповіли про це татові або іншій близькій людині.

В. Я – мати, я це просто відчула.

Г. Дізналася про це випадково.

2. Як подруги чи друзі вашої дитини ставляться до вас?

А. Як до другої мами.

Б. Замовкають або ж переводять розмову на іншу тему, коли я заходжу.

В. З повагою, але холоднувато.

Г. З повагою і любов'ю.

3. Чи запрошували вас діти хоч один раз туди, де вони збираються з друзями?

А. Інколи "витягують" мене в кіно.

Б. Ні, оскільки не хочуть бути зі мною будь-де.

В. Запрошували, проте я відмовилася.

Г. Ті місця, де вони збираються, мене не цікавлять.

4. Багато батьків скаржаться, що дорослі діти часто беруть їхній одяг, щоб поносити. Чи трапляється це у вашій родині?

А. Цього не буває, оскільки мої речі їм не підходять.

Б. Цього не відбувається, оскільки вони давно вже вийшли з моди.

В. Мені просто доводиться шукати свої речі в шафі.

Г. Я цього не дозволяю, бо вважаю, що кожен повинен носити свої речі. 5. Виявилося, що ваші діти дуже зацікавились однією з телепрограм. Які ваші дії?

А. Я розпитую, чим сподобалась їм ця програма.

Б. Мені не цікаво те, що цікавить їх.

В. Сподіваюся, що вони мені розкажуть про цю передачу.

Г. Якийсь час вникаю в зміст програми, а потім обговорюю її разом з ними.

6. Скільки разів після того, як народилися ваші діти ви говорили: "В наші часи було не так"?

А. Один чи два рази, бо я розумію, що все змінюється.

Б. Стільки разів, що й не пам'ятаю.

В. Небагато, адже повторами нічого не доб'єшся.

Г. Я їм цього не говорила, але говорила своїм ровесникам.

Результати:

Від "4" до "6" відповідей позначено буквою "А". Без будь-якого сумніву ви мати-подруга для своїх дітей. Ви швидше належите до тих людей, які вважають, що любов і повага прекрасно доповнюють одне одного.

Три або менше відповідей позначено буквою "А". Конче потрібно налагодити тісніші взаємини зі своїми дітьми, постарайтеся побільше дізнатися про їхні інтереси, друзів.

Від "4" до "6" відповідей позначено буквою "Б". Увага! Ваші діти не знаходять з вами взаєморозуміння. Не дозволяйте віковому бар'єру виникнути між вами.

Ваші відповіді позначено буквами "В" і "Г". Це вже дуже небезпечно. Очевидно, ви "даєте дітям крила і тут же їх підрізаєте". Це породжує в них невпевненість.

Тест «Дітей виховують батьки, а батьків?»

Уважно прочитайте питання, спробуйте відповісти на них. На кожне запитання існує три відповіді:

А – можу і завжди так чиню;

Б – можу, але чиню так не завжди;

В – не можу.

Тест доповнить вашу уяву про себе як про батьків, допоможе зробити певні висновки щодо проблеми виховання дітей.

Чи можете ви...

1. у будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

2. порадитись із дитиною "на рівних"?

3. зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили у ставленні до неї?

4. вибачитись перед дитиною в разі потреби?

5. володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо поведінка дитини вивела вас із себе?

6. розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас у невигідному світлі?

7. поставити себе на місце дитини?

8. повірити хоча б на хвилинку, що ви прекрасна фея або принц?

9. завжди утримуватися від слів та виразів, які можуть образити дитину?

10. пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?

11. виділити дитині хоча б один день, коли вона може робити, що хоче, поводитися, як бажає, ні в що не втручатися?

12. не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або незаслужено образила іншу дитину?

13. встояти проти юнацьких прохань та сліз, якщо впевнені що це каприз?

Підрахуйте бали: А – 3, Б – 2, В – 1.

Від 30 до 39 балів. Це означає, що дитина – найбільша цінність у вашому житті.

Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, але і пізнати її, ставитись до неї з повагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних принципів виховання і постійної лінії поведінки. Іншими словами, ви дієте правильно і можете сподіватися на гарні результати.

Від 16 до 30 балів. Турбота про дитину для вас – першочергове завдання. У вас є риси вихователя, але на практиці ви не завжди буваєте послідовними і принциповими. Іноді ви дуже суворі, іноді навпаки – дуже м'які. Крім того, ви любите компроміси, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини..

Менше 16 балів. У вас серйозні проблеми з вихованням дитини. У вас не вистачає або знань, або бажання виховати дитину особистістю. Можливо, і першого, і другого. Радимо звернутися по допомогу до спеціалістів – педагогів, психологів, більше читати спеціальної літератури

Тест «Чи хороший ви батько (мати)»

На запитання цього тесту можна відповісти «так», «ні», «не знаю».

1. На деякі вчинки підлітка ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.

2. Інколи ви вдаєтеся до допомоги чи поради інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

3. Ваші інтуїція і досвід — найкращі порадники у вихованні дитини.

4. Інколи вам трапляється довірити підлітку таємницю, які ви нікому іншому не розповіли б.

5. Вас ображає негативна думка про власну дитину інших людей.

6. Вам трапляється просити в підлітка пробачення за свою поведінку.

7. Ви вважаєте, що дитина не повинна мати таємниць від батьків.

8. Ви помічаєте між своїм характером і характером дитини відмінності, які інколи радують вас.

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі своєї дитини.

10. Ви можете втриматися від купівлі якоїсь речі для підлітка (навіть коли маєте гроші), бо знаєте, що їх у нього вистачає.

11. Ви вважаєте, що до певного віку найкращий вихований аргумент для дитини — фізичне покарання.

12. Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли.

13. Ваша дитина завдає вам більше клопоту, аніж радості.

14. Інколи вам здається, що підліток учить вас нових думок і поведінки.

15. У вас конфлікти із власною дитиною.

Підрахунок результатів.

За кожну відповідь «так» на запитання 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, а також «ні» на запитання 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 — одержуєте по 10 балів.

Підрахуйте одержане.

100—150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння власної дитини. Ваші погляди й судження — вірні союзники у вирішенні різних проблем виховання. Якщо це на практиці супроводжується такою відкритою поведінкою, сповненою терпимості, вас можна визнати прикладом, гідним наслідування. Для ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої власної дитини.

50—90 балів. Ви стоїте на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з ним ви можете вирішити, починаючи з себе.

І не намагайтеся виправдати себе браком часу або вдачею своєї ди­тини. Є кілька проблем, на які ви маєте вплив, тому намагайтеся це використати. І не забувайте, що розуміти — це завжди означає сприймати. Не тільки дитину, а й власну особистість також.

0—49 балів. Можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, бо вона не потрапила до бать­ка — доброго друга і провідника на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви справді щось хочете зробити для своєї дитини, спробуйте! Може, знайдете когось, хто вам у цьому допоможе. Це не буде легко, але згодом обернеться вдячністю і вдалим життям вашої дитини.

Анкета «Батьки і діти»

1.Чи знаєте ви здібності своєї дитини?

Ні – 0

Намагаюся взнати - 3

Так - 5

2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?

У дитини проблем не буває – 0

Навряд чи – 3

Думаю, що так - 5

3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?

Нічого – 0

Подібний до мого – 3

Знаю і зважаю на нього - 5

4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?

Не маю часу - 0

Думаю, що так - 3

Вважаю, що це дуже важливо - 5

5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?

Це марнування часу – 0

Не знаю – 3

Здається, так - 5

6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

Цього не може бути - 0

Не знаю - 3

Можливо - 5

7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?

Так - 0

Не замислююся над цим - 3

Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи - 5

8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?

Люблю відпочивати на самоті - 0

Не знаю - 3

Обов’язково, якщо це було б можливо - 5

9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?

Так - 0

Дивлячись за що - 3

Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей - 5

10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?

Гадаю, що ні – 0

Безперечно - 3

Гадаю, що моя думка має для неї вагу – 5

Підрахуємо бали

0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.

21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.

36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності

Правила поведінки на льоду. Надання допомоги потерпілому на воді взимку. Водойми взимку

Як слід поводитися на водоймах узимовий період часу

Льодостав— це період, коли спостерігається нерухомий крижаний покрив на річці або водоймі. Тривалість льодоставу залежить від тривалості йтемпературного режиму зими, характеру водойми, товщини снігового покриву.

Ранній льодостав, тобто такий, що почався раніше за звичайні строки, можливий увипадках різкого раннього похолодання на річках зповільною течією або на невеликих закритих водоймах, де течія відсутня.

Особливістю раннього льодоставу впочатковий його період єтонка інеміцна крига, ополонки (що часто припорошені снігом, який щойно випав), дуже тонка крига прибережної кромки внаслідок досить високої температури, що перешкоджає швидкому йрівномірному нарощуванню товщини льоду на всій площі водойми. Тому особливо важливо, щоб про це пам’ятали діти. Вони люблять ходити на замерзлі озера, річки, кататися на ковзанах, санчатах, забуваючи при цьому, що крига може виявитися тонкою йможна провалитися під неї.

З метою запобігання провалюванню під лід уцей період рекомендується втриматися від виходу на лід, особливо дітей. Ніхто не знає товщини криги, ніхто не може запобігти біді.

Наша зима особливо небезпечна. Крига внаслідок частої зміни температури швидко підтаює, ідитина, не знаючи цього, виходить гратися на водойму. Іось тоді до порогу підступає біда: крига тріскотить іпровалюється, відкриваючи глибину водойми. Дуже швидко можна опинитися вхолодній крижаній воді. Така вода сковує людину, її рухи, коли без допомоги сторонніх важко вибратися на берег.

Добре, якщо ви провалилися під кригу неподалік від берега, на мілководді. Уразі провалювання під кригу вприбережній зоні необхідно вийти на берег, вичавити одяг, вилити воду із взуття іщонайшвидше дістатися найближчого житла.

Якщо жлихо спіткало людину на середині водойми або вмісці звеликою глибиною, то, рятуючи людину, необхідно користуватися певними правилами. Рятувати дитину, яка потрапила під кригу, може лише доросла людина. Вона досвідчена ізможе правильно діяти вцих обставинах. Для надання допомоги потерпілому, який потрапив вополонку, забороняється підходити до її краю. Рухатися до постраждалого по кризі необхідно повзком. Щоб площа опори на лід була якомога більшою, допомога надається за допомогою підручних засобів (палиці, ременя брюк, шарфа тощо). Витягши постраждалого на берег, потрібно вичавити воду зйого одягу йшвидко доставити його до найближчого житла.

Пам’ятайте! Ігри на льоду водойми— дуже небезпечні! Краще кататися на санках іковзанах успеціально обладнаному для цього місці. Слід завжди пам’ятати про небезпеку тонкої криги та її підтавання.

Лід на водоймах узимку єоб’єктом підвищеної небезпеки. Скріп­лений холодом, він ще здатний витримувати незначне навантаження, але за швидкої течії ріки можливий відрив крижини від берега йосновного крижаного масиву. Апід час відлиги, швидко нагріваючись від поталої води, що просочується крізь нього, він стає пористим ідуже слабким, хоча зберігає достатню товщину.

Однією зрозпізнавальних ознак міцності криги єїї колір. Під час відлиги або дощів вона стає білою (матовою), аіноді йжовтуватою (значить, вона неміцна). Надійний крижаний покрив має синюватий або зеленкуватий відтінок.

Головною умовою безпечного перебування людини на льоду євідповідність товщини льоду прикладеному навантаженню.

Безпечним вважається лід:

· для одного пішохода— лід зеленкуватого відтінку, завтовшки не менш ніж 7 см;

· для обладнання ковзанки— не менш ніж 10–12 см;

· для масового катання— 25 см;

· для масової переправи пішки— за товщини льоду не менш ніж 15 см;

· для проїзду автомобілів— не менш ніж 30 см.

Час безпечного перебування людини уводі:

· за температури води +24 °С час безпечного перебування становить 7–9 год;

· за температури +5…+15 °С— від 3,5 до 4,5 год;

· за температури води +2…+3 °С вона стає смертельною для людини через 10–15 хв;

· за температури води нижче від +2 °С смерть може настати через 5–8 хв.

Перед розкриттям річок, озер, ставків лід стає крихким, уньому утворюються вимоїни. Переправлятися по такому льоду— небезпечно для життя.

Правила поведінки на льоду

Спочатку знайдіть на льоду стежку або відбитки ніг. Якщо їх немає, позначте зберега маршрут свого руху.

Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:

· лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

· тонкий або крихкий лід буває поблизу кущів, очерету, під кучугурами, умісцях, де водорості вмерзли влід;

· обминайте ділянки, укриті товстим прошарком снігу— під снігом лід завжди тонший;

· тонкий лід ітам, де б’ють ключі, де швидкий плин або врічку впадає струмок;

· особливо обережно спускайтеся зберега: лід може нещільно з’єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.

Візьміть із собою тичину для того, щоб перевіряти міцність криги. Якщо після першого удару тичиною на ній з’являється вода, крига пробивається, негайно вертайтесь на те місце, звідки прийшли. Причому перші кроки слід робити, не відриваючи підошов від криги.

У жодному разі не перевіряйте міцність криги ударом ноги.

Пошукайте, чи немає вже прокладеної лижні, якщо ви на
лижах.

Якщо немає івам потрібно прокладати її, кріплення лиж відстебніть (щоб украйньому випадку швидко позбутися їх), лижні палиці тримайте вруках, але їх петлі не накидайте на кисті рук. Рюкзак закиньте на одне плече, акраще волочіть на мотузці за 2–3 мпозаду себе.

Якщо ви йдете групою, відстань між лижниками (та йпішоходами) не скорочуйте менше ніж на 5 м.

Пробийте лунки по різні боки переправи, щоб виміряти товщину льоду (рекомендована відстань між ними— 5 м), іпроміряйте їх. Майте на увазі, що крига складається здвох прошарків— верхнього (каламутного) інижнього (прозорого йміцного). Виміряти точну товщину можна, лише знявши спочатку верхній (каламутний) прошарок снігової, зовсім уже неміцної криги.

Катайтеся на ковзанах лише вперевірених та обладнаних місцях.

Якщо лід почав тріщати та з’явилися характерні тріщини— негайно вертайтесь. Не біжіть, авідходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

Твердо запам’ятайте, що зимовий підлідний лов риби вимагає особливо суворого дотримання правил поводження. Це диктує багаторічний досвід не найщасливіших рибалок:

· не пробивайте багато лунок близько одна від одної;

· не збирайтеся великими групами на одному місці;

· не пробивайте лунки на переправах;

· не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега, яким би там не було клювання;

· завжди майте під рукою міцну мотузку завдовжки 12–15 м;

· тримайте поруч злункою дошку або велику гілку.

Надання допомоги потерпілому на воді взимку

Якщо ви провалилися під кригу річки або озера

Широко розкиньте руки по крайках льодового пролому та втримуйтесь від занурення зголовою. Дійте рішуче йне лякайтеся, тисячі людей провалювалися до вас іврятувалися.

Намагайтеся не обламувати крайку льоду, без різких рухів вибирайтеся на лід, наповзаючи грудьми іпо черзі витягуючи на поверхню ноги. Головне— пристосовувати своє тіло для того, щоб воно займало якнайбільшу площу опори.

Вибравшись із льодового пролому, відкотіться, апотім повзіть утой бік, звідки ви прийшли іде міцність льоду, таким чином, перевірена. Незважаючи на те що вогкість іхолод штовхають вас побігти йзігрітися, будьте обережні аж до самого берега, атам не зупиняйтеся, поки не опинитесь утеплі.

Якщо на ваших очах під лід провалилася людина, негайно сповістіть, що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) іповзіть на них.

Наближайтесь до ополонки лише повзком, широко розкидаючи при цьому руки. Аж до краю ополонки не підповзайте, інакше уводі опиняться вже двоє.

Ремені, шарфи, дошка, жердина, санки або лижі допоможуть урятувати людину. Кидати зв’язані ремені, шарфи або дошки слід за 3–4 м.

Якщо ви не один, то, узявши одне одного за ноги, лягайте на кригу ланцюжком ірухайтеся до пролому. Дійте рішуче ішвидко— постраждалий швидко мерзне вкрижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу.

Подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягуйте його на кригу йповзіть геть із небезпечної зони. Потім укрийте потерпілого від вітру та якнайшвидше доставте втепле місце, розітріть, перевдягніть усухе інапоїть чаєм.

Саморятування

Не піддавайтеся паніці.

Не слід борсатися йнавалюватися всім тілом на тонку крайку льоду, тому що під вагою тіла він ламатиметься.

Широко розкиньте руки, щоб не поринути зголовою уводу.

Обіпріться ліктями об лід і, привівши тіло вгоризонтальне положення, постарайтеся закинути на лід ту ногу, яка найближче до його крайки, поворотом корпуса витягніть другу ногу ішвидко викотіться на лід.

Без різких рухів відповзайте якнайдалі від небезпечного місця втому напрямку, звідки прийшли.

Кличте на допомогу.

Утримуючи себе на поверхні води, намагайтеся витрачати на це мінімум фізичних зусиль. (Одна зпричин швидкого зниження температури тіла— переміщення найближчого до тіла підігрітого ним шару води йзаміна його новим, холодним. Крім того, унаслідок рухів порушується додаткова ізоляція, створювана водою, що просочила одяг.)

Перебуваючи на плаву, голову слід тримати якнайвище над водою. Відомо, що понад 50 % усіх тепловтрат організму, аза деяким даними, навіть 75 %, припадає на її частку.

Активно плисти до берега, плоту або шлюпки можна, якщо вони перебувають на відстані, подолання якої вимагає не більш ніж 40 хв.

Діставшись берега, слід негайно роздягнутися, вичавити намоклий одяг ізнову надягти його.

Якщо ви надаєте допомогу

Підходьте до ополонки дуже обережно, краще підповзти по-пластунськи.

Попередьте потерпілого криком, що йдете йому на допомогу, це додасть йому сили йупевненості.

За 3–4 мпростягніть потерпілому мотузку, тичину, дошку, шарф або будь-який інший підручний засіб.

Подавати потерпілому руку небезпечно, тому що, наближаючись до ополонки, ви збільшите навантаження на лід іне лише не допоможете, але йсамі ризикуєте провалитися.

Перша допомога вразі втоплення

Перенесіть потерпілого вбезпечне місце, зігрійте.

Поверніть потонулого обличчям донизу йопустіть голову нижче таза.

Очистіть рот від слизу. Після появи блювотного йкашльового рефлексів необхідно добитися цілковитого видалення води здихальних шляхів ішлунка (не можна гаяти час на видалення води злегенів ішлунка за відсутності пульсу на сонній артерії).

За відсутності пульсу на сонній артерії слід зробити зовнішній масаж серця іштучне дихання.

Доставте потерпілого вмедичну установу.

Відігрівання потерпілого

Потерпілого потрібно розташувати вмісці, захищеному від вітру, добре загорнути вбудь-який наявний одяг, ковдру.

Якщо потерпілий усвідомості— напоїти гарячим чаєм, кавою. Дуже ефективними єгрілки, пляшки, фляги, заповнені гарячою водою, або каміння, розігріте вполум’ї багаття йзагорнене втканину, їх прикладають до бічних поверхонь грудної клітки, до голови, пахової ділянки, під мишки.

Не можна розтирати тіло, давати алкоголь, цим можна завдати серйозної шкоди організму. Так, під час розтирання охолоджена кров зпериферичних судин починає активно надходити до «серцевини» тіла, що призводить до подальшого зниження його температури. Алкоголь же пригнічує центральну нервову систему.

Запам’ятайте! Лід може підвести нас восени, взимку йнавесні.

Пам’ятайте: вирушати на водойми поодинці небезпечно.

Як діяти, коли люди йтехніка провалилися під лід

Якщо ви провалилися під лід:

Широко розкиньте руки по крайці льоду йпостарайтеся утриматися від занурення зголовою. Дійте рішуче, не панікуйте: ідо вас багато хто потрапляв утаку ситуацію.

Намагайтеся не обламувати крайку, без різких рухів вибратися на лід, наповзаючи грудьми йпо черзі виштовхуючи на поверхню ноги. Головне— зайняти якомога більшу площу опори. Вибравшись із проламу, відкотіться, апотім повзіть убік, звідки йшли (і де міцність льоду, таким чином, перевірена).

Незважаючи на те що через вогкість іхолод вам хочеться побігти, щоб зігрітися, будьте обережні аж до берега.

На березі вбезпечному місці якийсь час качайтесь по снігу вмокрому одязі, адже сухий сніг убирає вологу як губка. Діючи за обставинами, знайдіть місце для обігріву та просушки одягу.

Якщо на ваших очах людина провалилася під лід:

Негайно крикніть їй, що йдете на порятунок!

До ополонки наближайтеся тільки поповзом, широко розкинувши руки. По можливості підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (для збільшення площі опори) іповзіть на них. Не підповзайте до самого краю льоду— провалитеся самі. Не доповзаючи до ополонки, простягніть потерпілому тичину, ремені, шарфи, будь-яку дошку або жердину, санки, лижі тощо. Кидати зв’язані ремені, шарфи або дошки потрібно за 3–4 мдо крайки льоду.

Якщо ви змашиною провалилися під лід:

Якийсь час машина може триматися на плаву йу вас буде кілька секунд, щоб вискочити знеї.

Якщо ви не встигли залишити автомобіль івін поринув під воду, не відчиняйте дверей, тому що вода відразу заллє салон імашина різко піде на дно.

У разі занурення на дно із зачиненими вікнами та дверима повітря всалоні автомобіля тримається кілька хвилин. Це чимало. Єможливість оцінити обстановку, активно провентилювати легені (глибокі вдихи йвидихи дозволяють наповнити кров киснем «про запас»), позбутися зайвого одягу, подумки уявити собі шлях нагору.

Вибирайтеся через двері або вікно (якщо зможете— через опущену шибку), протисніться назовні, узявшись руками за дах, підтягніться, апотім різко пливіть нагору. Вибирайтеся назовні, коли машина наповниться водою наполовину, оскільки якщо ви різко відчините двері та спробуєте вибратись відразу, вам заважатиме потік води, що струменить усалон. Вибравшись із машини, не забувайте, що увас є30–40 сдля того, щоб піднятися на поверхню.

Як поводитися, коли крижина відірвалася злюдьми

У разі відриву крижини злюдьми, що перебувають на ній, потрібно:

Зібратися вцентрі крижини, акраще— на крижаному торосі (торос має найбільшу товщину); усі наявні речі розподілити рівномірно по крижині. Ужодному разі не підходити до її країв.

Використовувати наявні поліетиленові плівки, чохли, мішки, плащі, намети для захисту тіла від переохолодження.

Серед групи людей, що перебувають на крижині, за старшого оберіть особу, яка тверезо мислить, спокійна, уміє розмовляти злюдьми.

Наявні продукти харчування, воду зосередьте водному місці, обравши відповідального за їх зберігання.

Не втрачайте розуму, не піддавайтеся страху йпанічним настроям. Допомога обов’язково прийде!

Для подачі сигналу лиха можна використати:

· люстерко (у сонячну погоду);

· прапор, виготовлений зпідручних засобів; слід махати ним над головою вразі візуального спостереження людей на березі та вразі появи різних видів транспорту (корабля, гелікоптера, літака);

· імпровізований смолоскип або багаття знаявного матеріалу (попередньо виготовивши ґрати).

Якщо ви побачили крижину йлюдей на ній, потрібно:

За наявності плавальних засобів— використати їх для зняття потерпілих зкрижини здотриманням заходів безпеки.

Якщо плавальні засоби відсутні, запам’ятати час, напрямок вітру, місце перебування крижини йтерміново повідомити про це оперативному черговому МНС (у міліцію) по телефону.

Запам’ятайте: можна переходити по льоду, якщо він товщий за 5 см; ковзатися по льоду— за товщини понад 10 см.

Інструктаж зтеми
«Обережно: лід! Небезпека на зимових дорогах іводоймах»

· Будьте обережні під час ожеледі.

· Не ходіть по проїжджій частині під час ожеледі.

· Не переходьте дорогу, якщо наближається транспорт.

· Не катайтеся по дорозі на санках.

· Не чіпляйтеся за машини, можете зісковзнути йупасти під машину.

· Не грайтеся поблизу водойми.

· Не ходіть по тонкій кризі.

· Пам’ятайте! Дотримуючись правил безпеки, ви зберігаєте своє здоров’я ісвоє життя!

Головні види ДТП. Поведінка під час ДТП

Головні причини ДТП

Наразі будь-який вид транспорту становить потенційну загрозу здоров’ю та життю людини. Технічний прогрес водночас із комфортом ішвидкістю пересування приніс ізначні загрози. Залежно від виду транспортної аварії можливе отримання травм іопіків, утому числі небезпечних для життя людини.

Підраховано, що змоменту появи перших автомобілів на вулицях ідорогах нашої планети загинуло понад 7 млн. людей. Інині щорічно гине до 300 тис. осіб. Крім того, мільйони людей отримують різноманітні травми. Ось чому питанням безпеки руху приділяється серйозна увага вусіх країнах світу.

Близько 75 % усіх аварій на автомобільному транспорті трапляється через порушення водіями Правил дорожнього руху. Найнебезпечнішими видами порушень, як іколись, залишаються перевищення швидкості, ігнорування дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху та керування автомобілем унетверезому стані. Дуже часто причинами аварій єпогані дороги (головним чином слизькі), несправність машин (на першому місці— гальма, на другому— рульове керування, на третьому— колеса та шини).

Особливість автомобільних аварій полягає втому, що 80 % поранених гине упродовж перших 3 годин від кровотечі.

Головні причини, через які трапляються дорожньо-транспортні пригоди звини водія

Неуважність водія.Мобільні телефони, диски, їжа, набирання текстових повідомлень тощо дуже відволікають від дороги. У80 % випадків причиною зіткнення єсаме неуважність водія.

Ризикована поведінка за кермом.До цього можна зарахувати ігнорування сигналів світлофора, дорожніх знаків, атакож зміну ряду та підрізання. Різниця між ризикованою поведінкою та неуважністю водія полягає втому, що перша найчастіше єусвідомленою.

Висока швидкість.Швидкість перевищує більшість водіїв, але молоді йнедосвідчені роблять це набагато частіше. Згідно зі статистикою, третина всіх аварій, уяких гинуть люди, відбувається зпровини молодих водіїв, які перевищили швидкість.

Керування внетверезому стані.Під дією алкоголю люди не дотримуються елементарних правил, знижується швидкість реакції.

Недотримання дистанції.Дотримання дистанції— важливий фактор, що запобігає зіткненню. За швидкості 97 км/год. для остаточної зупинки автомобілю потрібно від 36 до 43м, абагатьом позашляховикам— додаткові 1,5–3 м.

Ігнорування ременів безпеки.

Неправильна поведінка векстремальних ситуаціях. Уміння уникати аварій виробляється здосвідом. Автомобілісти-початківці набувають навичок упевненого керування поступово йчасто потрапляють уситуації, коли часу для прийняття рішення залишається замало. Висока швидкість інеуважність водія лише погіршують ситуацію.

Керування автомобілем усонному стані.

Пішоходи також єучасниками руху, ідо того жїх значно більше, ніж водіїв. Але пішоходи не складають іспитів зправил дорожнього руху, які вони знають гірше від водіїв. Пішоходи менш дисципліновані. Цим можна пояснити той факт, що пішоходи частіше порушують порядок на вулицях, ніж водії.

З яких причин найчастіше відбуваються нещасні випадки? Статистичні дані такі:

· перехід іперебігання вулиці перед транспортними засобами— 27 %;

· перехід вулиці внедозволених місцях та на червоний сигнал світлофора— 27 %;

· неуважність під час переходу вулиць— 17 %;

· нетверезий стан пішохода— 14 %;

· несподіваний вихід з-за транспортного засобу, що стоїть,— 9 %;

· інші причини— 6 %.

Отже, більшість нещасних випадків відбувається через грубі порушення правил руху. Якщо пішоходи добре знатимуть правила йне порушуватимуть їх, цього можна буде уникнути.

Нещасні випадки здітьми найчастіше трапляються, коли ті перебігають вулиці внедозволених місцях іперед транспортом, що рухається. Зцієї причини відбувається 50 % усіх нещасних випадків здітьми. Якщо жучні добре знатимуть правила івиконуватимуть їх, то кількість ДТП зцієї причини скоротиться.

Якщо проаналізувати статистику ДТП щодо місяців року інавіть часу доби, то вималюється така картина. Випадки дитячого травматизму зростають навесні— утравні йчервні. Потім відбувається зниження іновий спалах увересні йжовтні. Упродовж доби найнебезпечнішими єгодини з12-ї до 17-ї.

Практика свідчить про те, що нещасні випадки трапляються не лише зтими дітьми, які не знають правил дорожнього руху, але із тими, що вивчили їх, але не завжди виконують, поводяться на дорогах неуважно інедисципліновано.

Зростання кількості транспортних засобів, числа пішоходів, швидкості руху машин ускладнюють боротьбу знещасними випадками. Але це не означає, що кількість ДТП буде зростати іна вулиці виходити небезпечно. Головне— добре знати правила дорожнього руху, вести себе на дорогах івулицях уважно йдисципліновано, тоді кількість ДТП інещасних випадків скоротиться.

Головні види ДТП

Головні причини транспортних аварій:

· неуважність учасників дорожнього руху;

· недотримання правил безпеки водіями транспортних засобів іпасажирами;

· порушення правил дорожнього руху пішоходами;

· поламки транспорту;

· неправильний вихід на проїжджу частину з-за транспорту, що стоїть;

· незадовільний стан проїжджої частини вулиць ідоріг;

· погані погодні умови.

Особливості сучасного транспорту: висока швидкість, величезна руйнівна сила через різке зупинення йзіткнення, висока пожежонебезпечність.

Поведінка під час ДТП

Особливо небезпечним транспортний засіб єв таких випадках:

· під час посадки йвисадки;

· у разі екстреного гальмування, особливо під час мряки йожеледиці;

· під час руху автомобіля, що має несправності, за яких заборонено його експлуатацію.

Найбільш поширені види ДТП— це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту. Існує кілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:

· за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;

· негайно повідомити про пригоду вДАІ (це не обов’язково вразі відсутності жертв, ав учасників— претензій одне до одного);

· намагатися нічого не змінювати на місці пригоди;

· свідкам наїзду або аварії, після якої водій залишив місце пригоди,— запам’ятати йзаписати номер, марку, колір іприкмети машини та водія, викликати швидку допомогу, сповістити дорослих іпрацівників ДАІ.

Якщо ви їдете на передньому місці пасажира, закрийте голову руками та ляжте на бік, розтягшись на сидінні. Перебуваючи на задньому сидінні, упадіть на підлогу. Якщо поруч із вами дитина— накрийте її собою.

Як діяти після аварії? З’ясуйте, уякому місці автомобіля та вякому положенні ви перебуваєте, чи не горить автомобіль та чи не підтікає бензин (особливо вразі перевертання). Якщо двері заклинило, залиште салон автомобіля через вікна, відчинивши їх або розбивши важкими підручними предметами. Вибравшись із машини, відійдіть від неї якнайдалі— можливий вибух.

Після цього намагайтеся зберігати спокій, огляньте себе та місце аварії, по можливості надайте само- та взаємодопомогу. Слід пам’ятати, що життя потерпілого залежить від вчасної та кваліфікованої медичної допомоги.

Анкета для батьків «Комп'ютер для мене – це…»

Аналіз анкет для батьків.

Про те, чим є для Вашої дитини комп’ютер, чи вміє вона правильно поводитися за комп’ютером я дізналася, провівши анкетування.

Анкета

1. Чи є у вас удома комп’ютер?

2. Чи вмієте ви працювати на комп’ютері?

3. У якому віці ви почали працювати на комп’ютері?

4. Скільки годин на день у середньому ви проводите за комп’ютером?

5. Чому ви віддасте перевагу: комп’ютеру або спорту?

6. Чи граєте ви в комп’ютерні ігри?

7. Скільки часу проводите за комп’ютерною грою?

8. Чи легко ви відриваєтеся від гри?

9. Чи є у вас постійне бажання грати?

10. Чому ви віддасте перевагу: спілкуванню із другом або з комп’ютером?

11. Що вас більше цікавить: комп’ютер або читання книги?

12. Чому ви віддасте перевагу: прогулянці на свіжому повітрі або комп’ютерові?

13. Чи робите ви гімнастику для очей?

14. Як ви думаєте, скільки годин на день можна працювати за комп’ютером?

15. Чи втомлюються у вас очі під час роботи за комп’ютером?

16. Чи відвідуєте ви ігрові зали?

17. Скільки часу ви проводите в ігровому залі?

18. Як часто ви проводите гімнастику для очей?

19. У які ігри ви любите грати?

20. Як ви думаєте, яке спілкування із другом краще: по комп’ютеру або безпосередньо?

Аналіз анкет для дітей

Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання

Дискусія

• Чи варто забороняти, чи обмежувати час роботи дитини за комп'ютером?
• Що дає дитині комп’ютер?
• Чи може комп’ютер замінити книгу?

Комп'ютерний світ схожий зі світом, у якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині та підлітку рости в цьому світі з комп'ютерним бумом. Обмежити дитину у роботі з комп'ютером означає викликати в неї неадекватну реакцію. Якщо батько замість спілкуватися з дружиною сидить перед дисплеєм комп'ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою абосином, то не слід очікувати від дитини іншої реакції на комп'ютер або телевізор. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації та комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною. Комп'ютерні технології – справжня знахідка для маніпулювання з інформаційним простором. Коли ми навчимо своїх дітей, учнів свідомо і творчо підходити до інформаційного простору, змінювати форму подання знань та даних таким чином, щоб це було корисно нашим дітям і не загрожувало їх здоров’ю та розвитку, ми полегшимо формування в учнів ефективних стратегій мислення, будемо сприяти підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.

Пам’ятка батькам

- Діти шкільного віку повинні виходити в Інтернет лише під наглядом до­рослих ще й тому, що їм потрібна допомога під час пошуку сайтів і під час спілкування.

- Навчіть дитину правил конфіденційності і поведінки в Мережі.

- Роз'ясніть дитині, для чого і як правильно створювати ніки (придумані імена).

- Придумайте разом із ди­тиною нік, де не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

- Розкажіть дитині, що в Мережі люди можуть видавати себе за будь-кого, тому слід ставитись обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм ніякої особистої інформації.

- Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товариша­ми по мережних іграх.

- Навчайте дитину відрізняти правду від брехні.

- Виявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноруйте запитання, що вона ставить. Якщо не знаєте відповіді на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в Інтернеті.

- Розкажіть дитині про ризики, які вона може зустріти у віртуальному просторі.

- Створіть альтернативні інтереси, обов'язки для вашої дитини: відвідування гуртка за інтересами або спортивної секції; хобі; прибирання своєї кімнати; догляд за тваринами чи кімнатними рослинами; допомога молодшим у виконанні домашніх завдань.

- Користуйтеся програмами батьківського контролю.

- Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15хв. і то не щодня. Для дітей 7-8 років обмеження становить 30-40 хв. на день. У 9-11 років можна сидіти за комп’ютером не більше години-півтори в день.

- Важливо щоб на монітор не потрапляло світло і не падали відблиски від лампи. Краще розташувати його в кутку, але так, щоб задня поверхня не впиралася в стіну. Але при цьому комп’ютерне місце повинно бути добре освітлене. І частіше провітрюйте кімнату маленького комп’ютерщика.

-Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини. Прослідкуйте, щоб вона рівно тримала спину, не клала ногу на ногу, не занадто перегинала зап’ясток, не задирала голови. Для зручності можна покласти під ноги підставку. Екран потрібно розташувати так, щоб по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°. Перевірте, чи рівно стоїть монітор, чи не доводиться дитині повертатися до нього. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.

- Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб дивлячись в монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки. Не полінуйтеся „пограти” з настроювачами монітора, відрегулюйте яскравість і контрастність так, щоб вам було якнайкомфортніше. Якщо у вас не рідкокристалічний монітор, то обов’язково прослідкуйте за тим, щоб частота оновлення екрана була максимальною (не менше 85, а в ідеалі – 100 і більше герц).

Довірливі стосунки завжди допоможуть вам вжити своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці дитини.